Вітер з порогів (1930)
Останній лоцман
«Вітер з порогів» – на перший погляд, традиційний комуністичний агітфільм про боротьбу нового зі старим і переможну ходу комуністичної індустріалізації. Проте режисера фільму Арнольда Кордюма цікавить не стільки пропаґандистський потенціал теми, скільки антигуманістичні наслідки масштабних перетворень.
На відміну від фільму «Одинадцятий» Дзиґи Вертова, де будівництво Дніпрогесу показано в масштабах Країни Рад, Кордюм розповідає цю історію, зосереджуюсь на долі однієї родини.
Для режисера фільм стає своєрідними мемуарами: у 1911 році саме на дніпровських порогах відбувся його акторський дебют у складі трупи Миколи Садовського в першому українському повнометражному художньому фільмі «Запорізька Січ». У 1929 році Кордюм знімає корифея українського театру Садовського в єдиній його головній ролі в кіно, а сам на матеріалі фільму глибоко переживає зміни, які відбуваються в цей час з українським селом.
За кінострічку «Вітер з порогів» Арнольд Кордюм потрапив у немилість до комуністичної влади.
Його звинуватили у
«поблажливому ставленні до «класового ворога» і 1935 року вислали в Узбекистан, де він працював на «Ташкентській
кіностудії». Разом з чоловіком в Узбекистан поїхала і його дружина Лідія Островська з маленьким сином.
Фільм довгий час вважався втраченим, аж поки він був віднайдений у 2013 році у приватній колекції у Франції. Після реставрації Довженко-Центром репрем'єра фільму відбулася на фестивалі «Німі ночі» у 2018 році.