Уже з самого початку відчувалося, що в результаті вийде справжня британська якість: актори звичайні, без білосніжних рівних зубів і статних фігур, немає гучних імен, якість зйомки не така, як на американській цифрі, та й жарти від самого початку сподобалися.
Чого тільки варте знайомство: промоклий головний герой чекав на машину посеред поля вночі під дощем:
— Чому ви мене не зустріли?
— Так дощ же йшов!
Фільм до кінця не лише не розчарував, а й змусив здивуватися несподіваному повороту в кінці.
Але тут злий жарт зіграли буденні обличчя акторського складу — у третій серії я вже забув, що було на початку, тому довелося шукати, хто грав поліцейського, щоб зрозуміти, хто це такий. І лише тоді все стало на свої місця. Стало зрозуміло, навіщо показували яму з тілами і що за сторонній чоловік там був.