Скарамуш (1923)

Scaramouche

Рекс Інґрем відмовився від фільмування у павільйоні на користь величезних декорацій, що відтворювали Париж XVIII століття, та задіяв тисячі статистів для сцен народного повстання.


Фінальна дуель між головним героєм і маркізом вважається однією з найдовших і технічно досконалих у німому кінематографі.


Саме роль у цьому фільмі закріпила статус Рамона Новарро як одного з головних «латинських коханців» Голлівуду, що прийшов на зміну Рудольфу Валентіно.


До речі, Льюїс Стоун, який зіграв антагоніста у цій версії 1923 року, пізніше знявся і у відомому рімейку 1952 року, але вже в іншій ролі — Жоржа де Керкадіу.


Нещодавно переглянуті: