Уявна опера (1993)

1. Ridi, Pagliaccio — «Паяци» Леонкавалло. Виконує: Енріко Карузо і Франко Кореллі

2. La donna è mobile — «Ріґолетто» Верді. Виконує: Ніколай Ґедда.

3. Avec la garde montante — «Кармен» Бізе. Виконує Les Petits Chanteurs à la Croix de Bois.

4. Voi che sapete — «Весілля Фіґаро» Моцарт. Виконує: Susanne Danco.

5. Un bel dì vedremo — «Мадам Баттерфляй» Пуччіні. Виконує: Felicia Weathers

6. Au fond du temple saint — «Ловці перлів» Бізе. Виконує: Nicolai Gedda & Ernest Blanc

7. Du also bist mein Bräutigam? — «Чарівна флейта» Моцарт. Виконує: Луція Попп

8. Обрані фрагменти Cendrillon (Questo è un nodo avviluppato) — «Попелюшка» Россіні. Виконує: l’Orchestra del Maggio Musicale Fiorentino

9. La Veau d’or — «Фауст» Шарль-Франсуа Ґуно. Виконує: Ніколай Ґяуров

10. Noi siamo zingarelle — «Травіата» Верді. Виконує: Coro dell' Accademia di Santa Cecilia, Rome.

11. Viens, Mallika… Dome epais le jasmin — «Лакме» Деліб. Виконує: Mady Mesplé & Danielle Millet

12. E lucevan le stelle — «Тоска» Пуччіні. Виконує: Карло Берґонці

Чи знаєте Ви що: Опера народилася у Флоренції наприкінці XVI столітя. На той час в Італії панувало незвичне захоплення академіями, тобто вільними (від міської та церковної влад) товариствами, які об’єднували філософів, вчених, поетів, музикантів, знатних та освідчених любителів. Метою таких товариств було заохочення та розвиток наук та мистецтв. Академії користувалися фінансовою підтримкою своїх членів (більшість з них належали до аристократичних кіл) та перебували під патронатом князівських та герцогських дворів.

У XVI–XVII ст.ст. в Італії було понад тисячу академій. Однієї з них була так звана Флорентійська камерата. Вона виникла 1530 р. з ініціативи Джованні Барді, графа Верніо. Серед її членів – Вінченцо Ґалілей (батько відомого астронома), Джуліо Каччині, Якопо Пері, П’єтро Строчці, Джироламо Меї, Оттавіо Ріннуччіні, Якопо Кореї, Кристофано Мальвецці.

Особливу цікавість у них викликала культура античності та проблеми стилю давньої музики. Саме на цьому ґрунті і народилася опера, яка тоді ще не називалася оперою (вперше термін „опера” в сучасному розумінні виник у 1639 р.), а визначалася як drama per musica (букв.: «драма через музику», або, точніше за змістом, «драма (покладена) на музику») або музична драма

Інакше кажучи, композитори Флорентійської камерати були захоплені ідеєю відтворення давньогрецької музики та драми і геть не думали про те, що ми зараз називаємо оперою. Але зі спроб створення такої (псевдо)античної драми в 1597р або 1600 р. зародилася сучасна опера. Різні дати – тому що все залежить від того, що вважати першою протооперою: рік створення першої, але втраченої, чи рік першої, що дійшла до наших часів „ранньої” опери. Про втрачену відомо, що це була „Дафна”, а та, що дійшла до нас – „Еврідика”. Вона була пишно поставлена в палаццо Пітті 6 жовтня 1600 року з нагоди весілля Марії Медичі та французького короля Генріха IV.

Таким чином, в музичному театрі на початку XVII ст. традиційна інтермедія – музичні номери між актами головної п’єси – поступово розвинулася в повноцінну музичну драму або „оперу”.

24 лютого 1607 року в місті Мантуя під час традиційного щорічного карнавала відбулася прем’єра „Орфея” (італ. Orfeo інколи італ. L'Orfeo, favola in musica) — опери Клаудіо Монтеверді італійською мовою, створена на лібретто Алессандро Стріджо-молодшого, яка вважається одним з найзначущих музичних творів на тему давньогрецького міфу про Орфея.

Постановка цієї опери ознаменувала завершення періоду експериментів та стала першим повноцінним твором нового жанру.