Лійон зе професіоналє, кіно - яке в сьогоднішніх реаліях життя кіноіндустрії та і суспільства в цілому навряд чи могло побачити світ, а навіть якби й вийшло, то на належне сприйняття віриться з важкістю.Наскільки це справедливо я не берусь судити однак, на мою скромну думку, кіно все ж радше впоралося з балансування на межі між маразмом та шедевром, хоч місцями й завалюючись на одну зі сторін, проте не критично.Сильними сторонами фільму є його атмосферність та добре витриманий своєрідний стиль, за це перед режисером знімаю уявний капелюх, також варто зазначити міцну акторську гру - Ґері Олдмен (жарту не буде, але прізвище дійсно прикольне), Жан Пежо (не втримався) та місцями пані Наталя видавали достойний рівень.Частина з облизуванням закінчилася перейдемо до поганого, а саме до сюжету.Низька реалістичність того що такий сюжет взагалі може статися, ні я розумію Лійон весь такий ультра хіккан-каесер в реальному житті, але ж у всього є межа, так ось дванадцятирічна дівчинка і є тою межею ... .Образ Матильди, тут я скажу наступне - зіграла пані Наталя дійсно добре, особливо як для її віку і для Портвуман в цілому, але я просто не вірю що переді мною 12-річна дівчинка, яка тільки що пережила смерть своєї хоч і не близької та все ж сім'ї, недостатньо емоцій, дитячості(зі всіма відповідними до цього слова епітетами), надто самовпевнено і провокативно, часто забуваєш що Матильда це взагалі-то дитина і складається враження що в їх парі саме сорокарічний кілер ведений, а вона ведучий.Кінцівка фільму, мені сподобалась вона хоч і доволі очевидна, проте чесна і найголовніше тільки підсилює відчуття що образ Матильди штучний, награний і не підходить для світу в який його помістили.Фільм однозначно вартує вашого перегляду, думаю з часом навіть повернуся, щоб передивитися.
P.s. Молоко? Ґеґ для ха-ха, дивний символ не знаю чого чи просто дрібничка для стилю і прив'язки до персонажів, одне я скажу точно - це було занадто, ближче до кінця коли бачив чергову сцену з молоком виникало відчуття що дивишся комедію.