Гетьманські клейноди (1993)

Кінострічка заснована на повісті «Кутіж» Богдана Лепкого, що вийшла у 1941 році. Автор був свідком подій національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., які закінчилися втратою української державності. У своїй повісті він намагався знайти причину в минулому, звертаючись до пригодницьких і романтичних жанрів.

В останньому фільмі Осики простежується схильність режисера до зображення гострих ситуацій та героїв, які переживають стан психологічного напруження. Схожий підхід до оповіді режисер застосовував у своїй стрічці «Камінний хрест», яка стала однією з ключових кінострічок українського поетичного кіна.

У «Гетьманських клейнодах» Леонід Осика використовує історичну тематику, як спосіб сказати про негативні риси національної свідомості, розбрат та незгоди, які стають причиною поразки під час боротьби за державність. «Гетьманські клейноди» є спробою аналітично підійти до історії України у період доби Руїни й водночас — реакційною історією до періоду великої кризи 1990-х.

Більшість подій фільму відбувається на природі, основними сценами для фільмування стали історичні місця: Острозький замок, монастир у Межиріччі та спеціально побудований хутір у Пирогові, поблизу Києва. Щодо зображення тогочасного побуту, автентичності будівель і національного одягу авторів стрічки консультував Георгій Якутович — ілюстратор, графік, художник всіх фільмів Осики та «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.

Нова цифрова копія фільму передана до колекції Фільмофонду Довженко-Центру кінознавцем Олегом Оліфером у 2025 році. Фільмокопія створена у результаті сканування 35 мм позитиву, що зберігався в особистій колекції.