Дуже сподобався ігровий світ, як там показане життя НПС, їх дії, почуття, пофігістичне відношення до всього навкруги, ну і звісно їх реакція на те, що один з них відступив від заданої програми. Але, нажаль, сюжет зробили "аби був". Головний герой ніби і закохується в справжню людину, і ніби робить все, щоб її завоювати, а в результаті це якось нівелюється. Фінал взагалі дещо дивний, знов враження, що зробили його "аби був". Події справжнього світу більше схожі на хорошу казочку, а не на реальність.
Дуже цікаве поєднання фільмів "День Бабака", "На Межі Майбутнього" та "Матриці", приправлене ігровою атмосферою "GTA 5". А й справді, можливо ми всі гравці, запрограмовані на певне життя? Фільм, на перший погляд комедійний та для розваги, змушує замислитись чи все ми робимо з власної волі і що буде, якщо завтра ми зробимо непередбачуваний та не запрограмований крок у житті?
В певну мить стрічки головний герой задумується над власним значенням і значенням цілої гри і приходить до висновку, що нічого немає значення. Невже це не глибоко філософське питання, яке турбує нас багатьох - "для чого ми живемо?" Проте, відповідь на це питання з'являється в самому кінці фільму.
Але ще більшою проблемою стрічки є поняття про саморозвиток штучного інтелекту - чи здатен ШІ на саморозуміння, почуття та інші рефлексії? Це дуже глибоке філософське питання, яке, втім, залишається відкритим.
Рейнольдс трохи перегравав чи так задумано - не знаю, але виглядало для мене занадто. Враження ніби під копірку Шоу Трумена мімікував.
Прикольно зробили ігровий світ - яскраво та зі стилем. Та й більше-менш логічно.
А от все, що відбувається в реальному світі - лютий треш.