Не люблю неправдоподібні фільми. І мені чомусь здається, що у 1992 році ставлення до законодавства, права та судової системи було приблизно таким самим, як і зараз. Але у фільмі чомусь усе настільки гіпертрофовано, що інтерес до перегляду зникає.
Найбільше законів у фільмі порушують саме судові виконавці. Якщо заборонено переходити за червону лінію — то навіщо ця лінія прямо посеред коридору? Якщо потрібно вбити головного злодія — то сам начальник в'язниці при всіх наказує головному герою його вбити, а потім за непокору карає його ж.
І, звичайно, жодних побачень, адвокатів та іншого в майбутньому не буде. Буде лише купа «законів», за порушення яких тебе посадять туди, де закони порушують усі, тільки одних за це карають болем або смертю, а іншим нічого не буде.
Суворий режим суворим режимом, але куди поділися адвокати? Хто в цій державі зі строгим режимом понесе покарання за те, що ув'язнений, який ще навіть не потрапив до в'язниці, помер? Хто відповідатиме за пу ... блічне вбивство довічно ув'язненого? Хто понесе покарання за безпричинне заподіяння болю всім ув'язненим одночасно — не як покарання за непослух, а просто так?
Це вже не суворий режим, а анархія. А хто має право в умовах анархії судити інших, якщо сам не дотримується законів?
Акторська гра нижче середнього. Зараз я дивлюся цілу низку фільмів із Крістофером Ламбертом приблизно тих самих років випуску, і в загальному ряду фільмів тут акторська гра не вражає. Ні Кліфтон Коллінз, особливо на початку фільму, ні дружина, ні темношкірий співкамерник, ні начальник в'язниці не продемонстрували акторського таланту вище середнього.
Окремо варто згадати спецефекти у фільмі. У наш час вони, звичайно, виглядають досить смішно. Особливо комп'ютери та кіборги. Це заважає правильно оцінити фільм через пересиченість сучасними спецефектами.
Більшість футуристичних моментів у фільмі викликали радше посмішку, хоча це й не комедія. Через них загальна оцінка фільму буде нижчою, адже оцінюється те, як фільм виглядає сьогодні.
P.S. Уявіть собі картину майбутнього: за фільм «Фортеця» усі ставлять 9–10 балів через хороші спогади часів відеосалонів, а якомусь сучасному фільму ставлять 4–5, бо він видався мені неправдоподібним за сучасними мірками. Ось такий самий футуристичний світ «справедливості» показаний і в цьому фільмі…
Розважальне кіно на вечір, яке починається доволі похмуро, але швидко перетворюється на "Форт Буаяр". Тут є весь набір кліше, які можна очікувати від фільму про втечу з в'язниці. Його окрасою, звичайно, є сама в'язниця: підземний комплекс, де замість ґратів лазерні промені, а всім ув'язненим вживлено імплантати, якими директор може завдавати болю як йому заманеться.
Головний герой має сумну передісторію, але вона майже не впливає на сюжет. Він швидко проявляє героїчну силу волі та збирає команду спільників, які обдурюють системи охорони. Все це супроводжується регулярними бійками та спогадами про дружину й дитину, заради яких усе це робиться. Як персонаж більший інтерес викликає директор в'язниці, що править у ній, але сам не може її покинути. Тому його в кінці навіть жаль, хоч він і покидьок.
Декорації дуже типові для фантастичних фільмів 90-х, а спецефекти більше полягають у піротехніці. Кульмінація нагадує "Робокопа" чи "Суддю Дредда&qu ... ot;, та коли до неї доходить, фільм стає швидше смішним, ніж страшним, як мало би бути.
Для своєї категорії непоганий бойовик, який сам не ставить себе дуже серйозно.