Я вже бачила цей фільм раніше. Як і всі фільми режисера Ганеке, він дуже глибокий, дуже важкий для сприйняття.
Важко дивитись фільми, де нема чітких відповдей, де кожна сцена. кожен кадр ставлять питання, викликають неспокій і біль.
Що є милосердям, а що є злом? Яка межа у любові? Що буде далі?
Гра акторів настільки глибока, що віриш їм безумовно, беззастережно. Занурення в життя цієї старої пари, коли переглядаєш фільм в кінотеатрі, відчувається майже не фізичному рівні. Ефект присутності неймовірний. І не можна відмахнутись від питання, а що я зробила би в такій ситуації. Але відповідь лише така "Збережи Боже від такого життя і такого вибору".
Я чудово пам'ятаю фільм, хоча дивилась його давно, може на якомусь фестивалі французьких фільмів. Чи раджу дивитись його? Обов'язково. Такі фільми - то перлини в морі кінематографу. Не можна пропустити нагоду побачити його в кінотеатрі.