Гра в Кальмара 2 сезон. - Рецензія до фільму «Гра в кальмара» / Squid Game

Взагалі рано робити якісь висновки, адже офіційно це хоч і другий сезон, а третій ми побачимо трішки пізніше, але загалом 2 та 3 це один сезон, який зумисне було розділено ще на етапі розробки.

Другий сезон має явне вкраплення комедійних моментів. Мені не здалось це мінусом. В першому сезоні ми вже побачили всю похмурість, тому тут в першій половині сезону, ніби трішки розбавляють атмосферу. Ні, драма не перетворюється на комедію, ці моменти були саме там де їм було місце. Командна робота, ніби даючи нам надію.

Сезон для мене не став розчаруванням, бо я не завишав планку очікувань, але якось порівнювати з першим не бачу сенсу.

Чи програє другий сезон першому? Так, на то є різні причини. Одна з яких полягає в тому, що на передісторіях нових персонажів не так сильно зосереджуються, тобто ми розуміємо все з діалогів. Перший сезон я дивився в 2021, наскільки я пам'ятаю там приділяли екранний час саме на візуальні передісторії за межами острова, якщо я вірно пам'ятаю. Але це продовження, тому чи є сенс дотримуватись такої ж структури, якщо продовження має на меті сконцентруватись на тому чи вдасться викрити всіх причетних до організації цих ігор. Новим персонажам в сценарному плані, мені здалось, невистачає глибини, хоча всі актори справляються добре зі своїми ролями. Чи то поспіх, чи концентрація на інших сюжетних лініях або ж про це ще рано казати, як я і зазначав вище, через незавершеність сюжетних арок, але тут є персонажі за яких можна вболівати і під кінець сезону їхні стосунки набувають змін.

Ще одна вдмінність в тому, що є персонажі, які не просто незнайомці: мати і син, вагітна дівчина та її колишній, друг нашого головного героя. Йдеться не про ціну, яку ти ставиш за будь-яке людське життя, а про ціну, яку ти ставиш за тих, хто знає тебе, на відміну від інших.

В першому сезоні завдяки різним персонажам було відтворено всі прошарки суспільства, де люди ділились по різним групам, шукаючи вигоду, створювали міні ієрархії. В 2 сезоні на то часу немає і це був би самоповтор, персонажі теж інші, тому немає сенсу фокусуватись на тому самому. В першому сезоні, гравці не могли голосувати після кожної гри. Це нововведення, було зроблене зумисне розробником ігор, для того, щоб продемонструвати нашому герою, який повернувся в гру, що люди самі роблять вибір, а творці тут ніби ні до чого. Люди тут більше діляться на дві великі групи, які в іграх кожен сам за себе, окрім групи наших героїв, ніж безліч маленьких команд. Вони безумовно десь є, але як вкотре я кажу, часу фокусуватись на цьому немає, бо воно вже саме по собі зрозуміло завдяки першому сезону.

Реальність ігор очевидна. Люди завжди будуть жадібними. Другий сезон "Гри в кальмара" продовжує рух фундаментальними принципами жанру ігор на виживання. Люди - відстій. Незважаючи на попередження та настанови Ґі Хуна, люди обирають себе за кожної нагоди.

Якщо перший сезон був присвячений гострій критиці капіталізу і класовому фанатизму, що руйнують почуття людяності та самосвідомості, то у другому сезоні звертає увагу на нас самих. На тих із нас, хто налаштувався на цей новий сезон. Що відбувається, коли навіть озброєні знаннями люди підтримують конкуренцію і активно дозволяють гіпотетичній ідеї піднятися класовою драбиною, диктувати своє майбутнє? Або інших, коли голосуючи за продовження гри підписуєш вирок іншому. Що, коли ми самі є проблемою?

Перша гра така ж, але далі будуть інші.