З макових схилів/Зі схилів Кокуріко - Рецензія до фільму «Зі схилів Кокуріко» / From Up on Poppy Hill

Цей фільм відкрив для мене один момент в Корейській війні про який я ніколи не здогадувався. За сюжетом фільму батько Умі був капітаном судна забезпечення, яке підірвалось на міні.

А тепер давайте розлянемо цей факт детальніше.

Хоча Японія офіційно не брала участі в Корейській війні (вона перебувала під американською окупацією до 1952 року), її роль як головної тилової бази та логістичного хаба була вирішальною.

1. Після Другої світової війни США окупували Японію, і коли у 1950 році почалася війна в Кореї, саме японські порти та заводи стали фундаментом для сил ООН.
Логістика: Майже все постачання для американських військ йшло через японські порти (наприклад, Йокогама або Кобе).
Ремонт: Японські верфі ремонтували пошкоджені військові кораблі США.
Виробництво: Це породило термін «спеціальне замовлення» (tokuju). США купували у японців вантажівки, текстиль, запчастини та провізію, що фактично врятувало японську економіку після війни.

2. Японські екіпажі та кораблі.
Це найцікавіший момент, який безпосередньо стосується сюжету фільму.
США не мали достатньо власних екіпажів для всіх допоміжних суден. Тому вони наймали японських моряків (часто колишніх військових Імператорського флоту) для керування десантними та транспортними кораблями під прапором США або ООН. Ці кораблі перевозили боєприпаси, паливо та їжу до берегів Кореї (зокрема під час висадки в Інчхоні). Вони дійсно наражалися на величезну небезпеку через морські міни, які масово встановлювали північнокорейські та радянські військові.

3. Чи допомагали вони Південній Кореї?
Формально японці допомагали США та силам ООН. Але оскільки США повністю забезпечували та озброювали південнокорейську армію (ROK Army), будь-яка провізія, доставлена японським кораблем до Пусана чи Інчхона, з високою ймовірністю потрапляла і до корейських солдатів.

4. Історична точність фільму.
Історія батька Умі (головної героїні) — це дуже реалістична трагедія того часу.
Багато японських моряків загинуло під час Корейської війни, виконуючи роботу для американців.
Уряд Японії та США тривалий час намагалися не афішувати участь японців у бойових діях, оскільки згідно з новою Конституцією Японії їй було заборонено брати участь у війнах.
Для звичайних японських родин це виглядало саме так: батько пішов працювати на судно забезпечення (часто через бідність повоєнних років) і підірвався на міні у «чужій» війні, яка відбувалася зовсім поруч.

Підсумок.
Це була непряма допомога через союзницьку вертикаль. Японія була «майстернею» та «складом» для цієї війни. Без японських портів, японських залізниць і, власне, японських моряків на суднах постачання, утримати південнокорейський фронт для Республіки Корея та США було б логістично неможливо.

Фільм Ґоро Міядзакі дуже тонко підсвічує цей маловідомий аспект історії як війна в Кореї допомогла Японії втримати економіку, але водночас принесла горе в сім'ї тих, хто став «невидимим» учасником цієї війни.