СВІТАНОК ГОЛОДНИХ ІГОР - Рецензія до фільму «Голодні ігри: Балада про співочих пташок і змій» / The Hunger Games: The Ballad of Songbirds & Snakes

Несподівано виявилось, що "Голодні ігри: балада про пташок і змій" - краща частина "Голодних ігор", хоч фільм і є тільки передмовою до основної історії, яка оповідає про події, що сталось задовго до народження Катнісс Евердін і нічого аж настільки нового ми не побачили.

Стрічка оповідає про початок проекту Голодних ігор у Панемі. Ігри не надто популярні серед глядачів і не виконують свою основну мету. Потрібні зміни, і творець ігор, доктор Волумнія Гаул (Віола Девіс) вирішує створити інституцію менторів, які мають навчити трибутів і змінити ігри. Серед них є дуже амбітний і бідний юнак з занепалої аристократичної родини Коріолан Сноу (Том Бліт), який отримує одну з найбільш безнадійних трибутів - дівчину-співачку з дванадцятого округу Люсі Грей-Берд (Рейчел Зеґлер), маленьку, слабку і спокійну. Їм обом життєво необхідна перемога. Люсі - щоб вижити, а Коріолану щоб утвердитись у вищому суспільстві і врятувати свою нещасну родину. Під час спільної боротьби між ними зароджуються почуття...

Фільм знятий за однойменною книгою Сюзанн Коллінз, а режисером став Френсіс Лоуренс, який знімав і попередні фільми. Відчувається, що фільм знято з любов'ю і знанням матеріалу та його творці отримали достатньо коштів для роботи. Тут сталась дивна річ - фільм виглядає дорожче, аніж є насправді. Перш за все відзначу ідеальний підбір акторів. Рейчел Зеґлер виглядає у ролі зголодженого підлітка значно природніше, аніж дебела Дженніфер Лоуренс в образі Катнісс, прекрасно співає і взагалі, виявляє себе з кращого боку як акторка. Вона, з одного боку, сталева і параноїдальна, а з іншого - вразлива, добра і любляча. Дивовижний збіг з книгою. Том Бліт у ролі Коріолана Сноу так само нагадує свого прототипа з роману. Він амбітний та розривається між своєю людяністю, амбіціями і жорстокістю. Наприкінці ця суперечність дається взнаки і ми бачимо у цьому юнакові майбутнього президента Сноу з його любов'ю до троянд, отрути, Голодних ігор і дещо хворобливим потягом до яскравих та непростих дівчат з дванадцятого округу. Не менш цікавими є другорядні персонажі фільму - ведучий Голодних ігор Лакі Флікермен (Джейсон Шварцман), Тигрес (Гантер Шафер, яку ми знаємо з "Ейфорії"), Дін Каска Гайботтом (Пітер Дінклейдж) та Волумнія Гаул (Віола Девіс), а також трибутів з округів, образи та зовнішність яких зроблені значно краще, аніж у попередніх фільмах. Також сподобались і однокласники Коріолана, які, по своєму, не менш огидні, аніж професор Волумнія чи Лакі Флікермен.

Творці фільму попрацювали і над втіленням оточення головних героїв. Все зображене у фільмі має брутальний, старий і занепалий вигляд. Капітолій і близько не настільки гламурний, як у майбутньому, а Панем технологічно, зі своїми старими гвинтівками, потягами, телевізорами, примітивними безпілотниками і кінокамерами нагадує якийсь стімпанк. Одяг капітолійців зовсім не такий шикарний та надмірний, а в округах у моді панують все ті ж бідняцькі 20-30 роки ХХ сторіччя. Взагалі, костюми і однострої тут дуже якісні та продумані. Самі Ігри значно простіші і не тільки голодні, але й убогі та і близько не такі масштабні, як у майбутньому. Водночас, вони не менш жорстокі та криваві, а їх учасники, на відміну від часів Катнісс, не мають жодної надії і близько не намагаються вдавати свою зацікавленість у шоу.

Кінцівка фільму цілком виправдана та випливає з особистостей головних героїв, між коханням яких стоїть суспільство, їх власні характери і протистояння Капітолію та округів.

Важливою частиною фільму та його окрасою є музика і пісні у виконанні Рейчел Зеґлер. Вона чудова співачка. Сподіваюсь, цей фільм стане для неї великим кар'єрним проривом. Зрештою, як і для інших до цього нікому особливо невідомих молодих акторів.

Загалом, у випадку з "Голодними іграми: балада про співочих пташок і змій" ми маємо справу з рідкісним нині звіром - якісною екранізацією книги, без польоту хворобливої фантазії режисера і сценаристів, зроблену з повагою до першоджерела. Раджу до перегляду і сподіваюсь, що історія Коріолана Сноу буде продовжена у наступних фільмах (звісно, якщо вони будуть).