Шедевр не для всіх

Soya 13 грудня 2025, 23:37

Це кіно не для всіх. Жорстоке і дивне, смішне і цинічне, жалісливе і безжальне одночасно.
На що здатна людина, коли її заганяють в кут і, коли немає "жодного вибору". Чи може чудовий працівник, відданий своїй справі, який щиро любить свою родину, вбити людину?
Що мені дуже сподобалось.
Сюжет. Сюжет, що набирає обертів з кожною новою сценою, що не дасть розслабитись ні на хвилину. Корейцям притаманно змішувати жанри, але Пак Чханук настільки віртуозно поєднав драму, чорну комедію і трилер, що вони злились в одну абсолютно неймовірну оповідь, яка не відпускає навіть після закінчення фільму.
Віртуозна режисура Пак Чханука. Все досконало. Чудовий візуал, неймовірні кольори, що контрастують між собою, то захоплюють, то лякають. Сміливе використання світла, що засліплює, тому пригнічує та підсилює візуальний ефект. У фільмі досконало підібрана музика, звучання віолончелі, одного з найліричніших музичних інструментів, голосу душі, використано зовсім в неочікуваних ситуаціях. Навіть глибина і сила звуку музики грають свою роль. Віртуозний монтаж підсилює враження від картини.
Режисер змушує нас дивуватись, сміятись, жахатись одночасно. Ми хочемо пожаліти головного героя, але одночасно шкода інших персонажів. У той момент, коли чекаєш дуже страшного, ситуація стає комічною. А, коли, здається, щось зрозумів, режисер приголомшує, майже збиває з ніг. Напруга дуже зростає, фільм настільки затягує в себе, що у фіналі лякають навіть корки на дорогах та гучні машини на фабриці, відчуваєш себе таким малим, таким безсилим.
Гра акторів. Навіть у самих епізодичних ролях грають метри корейського кіно. І Бьонхон чудовий актор. В одній і тій же сцені він змусить нас сміятись, тривожитись за нього, співчувати його безпорадності злитись через його вчинки і, головне, він змусить нас багато думати, тому що деякі сцени мають багато інтерпретацій, спантеличують своїм сюрреалізмом, вражають відвертістю та оголеністю емоцій та почуттів. Чи така велика різниця між Мансу на початку фільму та у фіналі? І сам фільм, напевне, виглядає таким страшним, бо резонує з нашими страхами? Це не голлівудський абстрактний жахастик, що лоскоче нерви. Тут щось глибше, що стосується кожного.
Його дружину грає актриса Сон Єджин. Її життя розкривається перед нами поступово, ми розуміємо і співчуваємо їй. Вона мати й дружина, що намагається втримати світ, що руйнується, зберегти свою родину за будь-яку ціну. Саме так, закрити очі, забути, переконати себе, переступити через себе і жити далі.
Всі сюжетні лінії з усіма іншими персонажами вписані досконало. Вони всі потрібні, вони всі розкривають та поглиблюють основну тему фільму, ким є одна конкретна людина в жорстокому світі. Чи залишається особою, чи лише її роллю в суспільстві, її функцією.
Ще про метафори. В корейських фільмах дощ завжди символізує початок чогось нового. У цьому кіно сильний дощ є двічі. Але що нового з'являється в житті героїв після дощу?

Але чому цей фільм не для всіх? Не всім подобається так глибоко занурюватись у проблеми, так боляче копирсатись у важкому чужому досвіді, який може непокоїти схожістю з власними прихованими почуттями.
Корейське кіно практично відсутнє в українських кінотеатрах, тому виглядає незвичним, незрозумілим. Актори грають інакше, мають інакший вигляд. Інший культурний фон. Незвичне часто відштовхує.

Але цей фільм, досконалий та довершений, вартий вашої уваги. Іноді дуже потрібно пірнути в глибину

10 з 10 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі:

Roman 5 січня 2026, 20:57 9/10

Підписуюсь під кожним вашим словом. Цей фільм дійсно сильно контрастує з переважною більшістю зразків азійського кінематографу, тим паче комедійного жанру. Режисура надзвичайна, потужна операторська робота, гра акторів, антураж, кольори і звичайно музика.

Soya 5 січня 2026, 23:57 10/10

А як вам інші фільми Пак Чханука? У нього майже всі чудові.

Roman 6 січня 2026, 0:07 9/10

Взагалі не фанат його творчості, але сподобався серіал Симпатик. Олдбой дивився, але він для мене виявився надто жорстким та сюжетно перевантаженим - все ж таки це його більш ранній твір. Але мабуть таки варто подивитися щось ще з його останніх робіт.

Soya 6 січня 2026, 11:55 10/10

Зрозуміла. Мої улюблені фільми Пак Чханука "Об'єднана зона безпеки" 2000, "Співчуття пані Помста" 2002, "Служниця" 2016, "Рішення піти" 2022 та "Жодного вибору". На сайті є мої рецензії до цих фільмів, крім "Служниця". Можете прочитати, стараюсь не спойлерити, але звернути увагу на певні речі.
Щоб дивитись корейське кіно, треба "перенастроїти кут зору", там є такі шедеври))). Ще люблю японське кіно, вони знімають для себе, виходить дуже незвично... Подобаються бойовики Гонконгу, а "Любовний настрій" Вонг Карвая входить у всі списки кращих фільмів. Останнім часом зацікавив кінематограф Таїланду. Цікаво які фільми з Азії вам так "не зайшли"?

Roman 6 січня 2026, 23:24 9/10

Гадаю, простіше сказати, які фільми з Азії (або пов’язані з азійською оптикою) мені “зайшли” — їх справді небагато 🙂
При цьому я свідомо об’єдную дві категорії: або це безпосередньо азійський кінематограф, або західне кіно, зняте режисерами азійського походження.
Тоді мій список виглядає так:
- у Коґонада — Columbus (2017), A Big Bold Beautiful Journey (2025), непоганий After Yang (2021);
- у Хаяо Міядзакі — Ponyo (2008), а також непогані The Boy and the Heron (2023), The Wind Rises (2013) та Spirited Away (2001);
- у Хірокадзу Корееда — Maborosi (1995);
- у Квок Чун Цан — Better Days (2019);
- у Енґ Лі — Life of Pi (2012) і непоганий Gemini Man (2019);
- у Тарсем Сінґ — The Fall (2006);
- у Селін Сонґ — Past Lives (2023).