Lilia Omelianenko

Що робити, коли ти - геній, або у пошуках доброї волі

Оскар - 1998, "Найкращий фільм", номінант

Цікаво, чи мають твої здібності визначати твоє подальше майбутнє? З точки зору раціонального використання талантів кожної людини на благо суспільства це видається оптимальним, але все ж таки! Ми часто думаємо про те, що якби Моцарт не мав хорошого наставника, він став би поганим пастухом замість того, щоб стати геніальним композитором. Але чи не могло б бути навпаки: якби Моцарт не мав такого наставника, він мав би вибір. А вибір - це мало не найцінніше досягнення сучасної цивілізації.

У один із моментів починає здаватися, що увесь фільм - це і є боротьба двох наставників, кожен із яких бачить у героєві щось від себе самого, і двох життєвих принципів: самореалізація за будь-яку ціну або ж усвідомлення і пріоритет власних бажань. Але потім конфлікат вичерпується, а відповідь на питання “що робити із своїми здібностями” виходить доволі однозначна. Нас підводять до висновку, що небажання свої здібності використовувати за призначенням є радше ознакою психотравми. І не те щоб ти “зобов’язаний” це робити, просто ми тебе полікуємо і ти сам цього захочеш. Усвідомиш своє істинне призначення, зберігаючи при цьому ілюзію свободи вибору...

Не знаю, насправді, чого я так причепилася до цього протиріччя, адже коли людина вміє робити щось краще за інших і при цьому любить те, що робить - це ж прекрасно! І самореалізація - це також прекрасно! І якщо виходити із постулату про те, що геній навряд чи обере для себе “сіре” існування, то краще з нього виліпити особистість світового масштабу, аніж потенційного психопата. Також слід зазначити, що історія може навести нам купу прикладів зворотнього, коли не оточення штовхало генія на шлях самореалізації, а навпаки, йому самому доводилося виборювати собі це право і доводити оточенню, що його здібності чогось варті. Але при цьому хоч на якомусь етапі життя така людина все одно мала авторитетного наставника, який розгледів і пояснив їй її потенціал і можливості його використання.

Але ця думка здалася справді новою - думка про те, що геній не здатен по-справжньому цінувати те, що цінують у ньому інші, бо воно дається йому дуже легко, але через це цінування у нього, імовірно, і не спитають, чого б він хотів сам. Його дорога визначена наперед, знайдуться люди, які його нею поведуть, і фільм це всіляко підтримує і толерує. Хтозна, добре це чи погано. Мабуть, добре. Варто б радіти, коли людина змінює своє життя на краще. Але у контексті фільму починає здаватися, що за фразами про “не закопувати талант у землю” криється скоріше монетизація таланту, а не імплементація якогось вищого призначення відповідно до здібностей.

З іншого боку, завуальоване бажання генія мати дещо інше життя певним чином сюжетно виправдане. Зокрема, вибір героєм друзів міг би означати як страх пробувати жити іншим життям, аніж було йому визначено від народження, так і банально відсутність амбіцій і бажання лишити все як є (сюди ж можна згадати і роздуми про почесність простих і зрозумілих робітничих професій). Але, тим не менш, прихильність головного героя до персонажа Робіна Вільямса свідчить про те, що не дивлячись на щиру любов до своїх друзів, справді талановитій людині тісно і самотньо серед нижчих за рівнем розвитку людей, навіть якщо вона здатна розуміти і прощати їм їх недоліки, бо людині властиво все ж шукати собі подібних.

Словом, коли ти талановитий - всі дороги відкриті. Аби лиш комплекси не заважали розуміти, чого ж ти насправді хочеш, і досягати цього.

Із плюсів: сценарна основа, акторська гра, історія з приємним і майже не полемічним, та при цьому доволі мотивуючим посилом.

Із мінусів: Хто бачив багато фільмів “на Оскар” - одразу зрозуміє, що це фільм “на Оскар”. На жаль, сюжетна схема прогнозована з перших кадрів, а використання авторами з року в рік одних і тих же жанрових кліше, як от традиційні стосунки психотерапевта і клієнта, персонаж, який травмований і всіх відштовхує через страх, а насправді прагне уваги, не надто розумний і приземлений герой, що володіє життєвою мудрістю, недоступною генієві, дещо дратує або відволікає від глибинного занурення у те, що ж саме нам хотіли цим фільмом сказати.

Цитати:

Ты прав, Уилл, я не могу этого доказать, а ты можешь. Лучше бы я тебя никогда не встречал. Мне не пришлось бы шастать со знанием, что есть кто-то такой, как ты. И мне не пришлось бы смотреть, как ты раскидываешься. Это безумие — закапывать талант.

Мы всегда должны выбирать, кого впускать в наш маленький мир. Ты тоже несовершенен. Эта девушка, которую ты встретил, — она тоже несовершенна. Главное в том, совершенны ли вы друг для друга.

— Ты выкинул 150 тысяч на образование, которое мог бы получить за полтора доллара в публичной библиотеке. — Да. Но у меня будет степень. А ты будешь подавать моим детям картошку на лыжном курорте.

Оцінка: 7


Коментарі:

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Ми в соціальних мережах:



Касові Збори, грн
(Лютий 7–10)

Сьогодні в кіно

Скоро в кіно

Форум

Останні рецензії