A Confucian Confusion - Рецензія до фільму «Конфуціанське сум'яття» / A Confucian Confusion

«Конфуціанський конфуз» (A Confucian Confusion, 1994) — це енергійний, сатиричний і хаотичний погляд Едварда Янга на Тайбей 90-х. Якщо «Тайбейська історія» була тихою елегією, то цей фільм — галаслива інтелектуальна комедія звичаїв.

Фільм розгортається протягом кількох днів і фокусується на групі молодих інтелектуалів, митців та бізнесменів, чиї долі переплітаються у складному мереживі інтриг.

Криза ідентичності.
Головне питання фільму — як бути «хорошою людиною» у світі дикого капіталізму? Герої плутають щирість з маніпуляцією, а конфуціанські чесноти (синівська шанобливість, етика) перетворюються на порожні маски.

Театральність життя.
Усі персонажі постійно «грають роль». Режисер показує, що в сучасному суспільстві щирі почуття сприймаються як фальш, а майстерна акторська гра — як щирість.

Хаос комунікації.
Фільм наповнений діалогами, суперечками та плітками. Це ілюструє інтелектуальну розгубленість покоління, яке має гроші й свободу, але не має морального компаса.

«Конфуціанський конфуз» — це дотепний і цинічний «груповий портрет» мегаполіса на межі нервового зриву. Янг відходить від візуального мінімалізму на користь динамічного, майже театрального фарсу, де кожен герой намагається знайти сенс у порожнечі споживання.

Це кіно про те, як традиційна культура стикається з постмодерном, породжуючи комічний і водночас сумний хаос. Фільм ідеально фіксує момент, коли ідеалізм помирає, поступаючись місцем цинічному прагматизму, але робить це з фірмовою інтелектуальною витонченістю режисера.

Якщо порівнювати A Confucian Confusion з Taipei Story — це фактично історія трансформації не лише Тайваню, а й самого Едварда Янга як філософа та хронікера.

Еволюція погляду від елегії до сатири.

Taipei Story (1985)
Енергія міста: Сонна, меланхолійна, статична. Тайбей лише прокидається до глобалізації.
Герої: Самотні люди, що не можуть знайти спільну мову.
Головна емоція: Ностальгія. Сум за тим, що втрачено (минуле).
Візуальний стиль: Широкі плани, порожні вулиці, гра світла й тіні.

A Confucian Confusion (1994)
Енергія міста: Гарячкова, галаслива, невротична. Тайбей — це вже повноцінний капіталістичний монстр.
Герої: Люди, що забагато говорять, але все одно не розуміють одне одного.
Головна емоція: Цинізм. Розгубленість перед тим, що отримано (теперішнє).
Візуальний стиль: Тісні кадри, швидкий монтаж, яскраві неонові інтер'єри.

Що змінилося за 10 років?
Від мовчання до шуму. В 1985 році трагедія героїв полягала в їхній нездатності висловити почуття. В 1994 році всі навколо стали "експертами" з комунікації, мистецтва та бізнесу, але за цим потоком слів ховається ще більша порожнеча.

У «Тайбейській історії» герой Лун ще тримається за кодекс честі минулого. У «Конфуціанському конфузі» честь і мораль стали лише зручними брендами для маркетингу власного "Я".

Якщо перший фільм — це камерна драма про двох людей, то другий — це панорамний хаос, де особисте розчиняється в соціальному.

Едвард Янг пройшов шлях від співчуття до своїх героїв до їхнього хірургічного викриття. Якщо 1985 рік — це розбите серце, то 1994 рік — це діагноз хворому суспільству. Це стосується суспільства загалом, а не лише Тайбею.

Але є цікавий момент щодо подальшої творчості на яку вплинула його друга дружина Kaili Peng.
Хоча вона не грала ролей, але її присутність відчувається у зміні тональності фільмів Янга. Після зустрічі з нею його кіно стало більш теплим, гуманним і менш цинічним (що особливо помітно в «Yi Yi» порівняно з «A Confucian Confusion».

Будучи професійною піаністкою, вона відповідала за музику в його пізніх шедеврах. Найвідоміший приклад — фільм «Один і два» (Yi Yi, 2000), де вона не лише підбирала класичні твори, а й сама виконувала фортепіанні партії, що звучать у кадрі.

Вона була співавтором сценарію та продюсером анімаційного проекту. Разом вони заснували анімаційну студію та працювали над масштабним проєктом «Шлях вітру» (The Wind) — анімаційним фільмом про бойові мистецтва, який Янг мріяв завершити, але не встиг через хворобу.