Рондо

Ну що, любі українці, нам знову є чим пишатися. Цього разу я дуже пишаюсь Романом Любим, режисером та сценаристом стрічки «Залізні метелики». Важко зібрати до купи всі ті емоції, які я відчув на показі фільму, ще важче підібрати потрібні слова, щоб описати ці враження

Чи очікував я, що піду з показу документального фільму (які я, чесно кажучи, не надто то й люблю) перебуваючи у такому захваті? — Точно ні. Я взагалі не думав, що документальне кіно може бути ось таким. І це знову молодий режисер, представник нашої "нової хвилі" українських режисерів. Любий, Лукіч, Алієв, Сухолиткий-Собчук. Не знаю, чи можна пишатись ще сильніше?

Стосовно самого фільму, то хочу процитувати режисера та сказати, що це "не те, на що ви очікуєте". Це дійсно доволі незвичайний, як для документального, фільм. В ньому майже немає балакаючих голів, а в сухі факти з цифрами, в задокументовані відео, фото та аудіоматеріали (це все ще документальний фільм про трагедію) вплетені неймовірної краси художні, майстерно виконані артистичні вставки. Це додає "поетичності", багатошаровості та точно залишить відбиток в пам'яті кожного. І ось ця "поезія" якраз і відрізняє цей документальний фільм від інших, роблячи його для мене фільмом рівня 10/10.

Сподіваюсь, що Роман своєю дивовижною мовою колись передасть той біль, який Україна відчуває зараз. Він більш ніж гідний знімати кіно про це.

Велика дяка всім, хто долучився до створення «Залізних Метеликів». Ви командою зробили неймовірної якості фільм яким кожен українець може пишатися.
P.S. Ми не до кінця розуміємо, який то скарб — наш #BABYLON'13
3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: