Яценко Володимир Вікторович — український кінопродюсер. Член Української та Європейської кіноакадемій, представник України в Eurimages.
Закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, за фахом економіст, та Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, за фахом продюсер.
Кілька років працював продюсером у рекламній компанії Ninja Films (Москва). У 2005 році повернувся до України та відкрив компанію Limelite як співвласн ... ик та генеральний продюсер. У 2017-2019 був головою Асоціації кіноіндустрії України.
У травні 2020 спільно з Анною Яценко (Соболевською) заснував компанію ForeFilms.
Стрічка присвячена новому поколінню української молоді, яке змушене дорослішати в умовах воєнного стану. Автори показують контраст між воєнною реальністю та спробами зберегти звичайне життя в тилу.
У центрі сюжету – військовий водій, який у рідному місті займається дрифтом; молодий поранений боєць з протезом, який знаходить свободу на рейв-танцмайданчику; дівчина, яка через руйнування перекваліфікувалася з фотографа дикої природи на воєнну фотожурналістку, та інші двадцятирічні українці.
Роману 50-років, він кінорежисер. Звісно він розуміє, що найближчим часом не матиме можливості займатися професією, котра наповнювало його життя змістом, але ж війна, це історичний шанс вибороти справжню незалежність, створити націю і перемогти зло раз і назавжди. Він шукає можливості бути корисним і брати участь у бойових діях, але з цим виникають складнощі. Яке кіно буде актуальним після закінчення війни? Це головне питання, на котре герой шукає відповідь.
Земля знищена. Українець, який самотньо дрейфує в космосі на вантажному міжпланетному кораблі, уловлює далекий радіосигнал від науковиці й вирішує її знайти.
Документальний фільм “Спротив та єдність. Кінематографісти пояснюють, як не втратити майбутнє” розповідає, як через призму мистецтва можна осмислити і подолати виклики, з якими стикається наша держава, наскільки важливо критично оцінювати інформаційні та культурні продукти російських окупантів.
Україна, 1990-ті роки. Упродовж насиченого подіями дитинства й бурхливої юності хлопець спілкується з ветераном війни з ПТСР, і це зрештою формує його майбутнє.
Дізнавшись, що їхній батько, який не жив з ними, помирає у далекому Люксембурзі, брати-близнюки з України вирушають у подорож, щоб востаннє побачити старого.
12-річна Ніна переживає через смерть близької людини на війні. Батько намагається відвернути її від сумних думок, та дівчина бачить присутність смерті у навколишньому світі й намагається усвідомити, що життя має невідворотний кінець. Тривалий час близького спілкування з Ніною дає її батькові можливість зосередитися на важливих світоглядних темах, котрі, можливо, допоможуть йому розібратися зі своїми дорослими травмами.
У віці 16 років Марія переживає відчай після смерті матері, оскільки її життя перетворюється на пекло. Але їй доводиться мати справу з новими обставинами. Кожен день перетворюється на випробування. Її ізолюють у невеликій квартирі в одному з мікрорайонів Києва, де Марія постійно страждає від сексуального насильства. Опинившись знову у цій ситуації, Марія наважується на відчайдушний вчинок – покласти край рокам насильства, від яких вона страждала.
Події фільму розгортаються у 2025 році, після майбутньої перемоги України у війні з Росією. Окупований Донбас повернено до складу країни, але його території визнані непридатними для проживання. Проте на тлі спустошення народжується нове кохання.
2058 рік. Людство перемогло смерть. За допомогою нових технологій корпорації оцифровують душі вмираючих і поміщають їх у замогильні цифрові світи навічно. Потойбічний цифрові світи коштують дуже дорого. Але є і примітивні соціальні світи від держави, у яких страшно опинитись. Тому люди не живуть реальним життям, а намагаються заробити на пристойний загробний світ.
У кримського татарина Мустафи помирає його первісток, Назім. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, аби повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями.
Чоловік повертається до рідного міста — потрібно врятувати автозаправну станцію, що належить його сім’ї, від лап мафії. А бандити підуть на все, щоб відібрати бізнес.
ORTALAN – історична драма про депортацію кримськотатарського народу. Події фільму відбуваються в Криму у травні 1944 року. Юнак Ісмаїл, повернувшись з гір, зустрічає своє село спорожнілим. Розгублений, він вирушає на пошуки рідних та відповідей.
Ігрова стрічка ґрунтується на реальній історії про український акторський курс, який через московську війну перевозять до Ірландії. Спочатку їх приймають дуже добре, селять у зручні апартаменти, але згодом українці опиняються у спеціальному таборі: за словами Володимира Яценка, це не зовсім тюрма, але місце, де приймають біженців з Північної Африки. І ось українські актори «застрягають» у своєрідному «чистилищі» між першим і третім світом.
Новоспечена сім'я переїжджає в новий будинок. Батьки дівчат Ріти (12) і Кіри (11) за пару днів до того повідомили, що вони скоро одружаться. Тож тепер вони стануть зведеними сестрами і житимуть разом. Ріта рада почути про нову родину і про те, що у неї буде батько, про якого вона мріяла. Ідея нової сім'ї. Кірі зовсім не подобається. У сім'ї виникають нові правила і нові конфлікти. Хтось повинен поступатися, але жодна дівчина не хоче здаватися. Згодом в їхньому житті з'являється щось нове - батьки вирішують завести спільну дитину. Ця загроза об'єднує дівчат.