У фільмі йдеться про боротьбу селян та солдатів Правобережної України, очолюваних Устимом Кармелюком, з гайдуками Польщі та панським ігом. Головний герой, Кармелюк, вбиває жорстокого управителя свого пана та біжить у ліси, стаючи народним героєм і месником.
Дія фільму відбувається в 1930-ті роки. На радянському Далекому Сході, біля Тихого океану планують побудувати нове місто — Аероґрад. Місцеве населення поділяється на дві групи: перші (позитивні герої) підтримують, а другі («класові вороги») всіляко з ним борються. Щоб зашкодити будівництву, Японія засилає диверсантів («самураїв»). Але на перешкоді їм стає колґоспник Стєпан Ґлушак, який їх нейтралізує. Частина дії відбувається в селі старовірів, де керівники громади негативно ставляться до Аероґраду (підтримуючи японського агента), а молодь, навпаки, радіє йому. Наприкінці фільму Стєпан Ґлушак самочинно «засуджує» до страти свого друга (який став «зрадником») і вбиває його. У фільмі також присутній образ «доброго тубільця» — представника корінних народів Далекого Сходу. Він — доброзичливий, примітивний і, звісно ж, у захваті від радянської влади.
Розмірене життя простих людей з невеликого містечка в Російській імперії змінюється з початком Першої світової війни. Чоловіки йдуть на фронт, а в місті починають з’являтися полонені німці. Для більшості мешканців міста вони уособлюють собою зло. Разом з тим знаходяться люди, що розгледіли у вчорашньому ворогові не агресора, а жертву війни і людину, гідну співчуття і участі. Поступово городяни починають розуміти, що війна їм не потрібна.
Пропаґанда.
Директор музею української культури професор Корнієнко стоїть осторонь політики, намагається разом з дочкою займатися «чистою», як йому здається, наукою. Тому й до революційних подій він ставиться як до прикрого, але минущого явища.
Головна його турбота — у будь-що зберегти спадщину народу, навіть переправивши дещо за кордон. Поступово (не без впливу червоного комісара й своєї рідної доньки) профессор Корнієнко приходить до думки, що революція — не ворог культурі.
Червоноармієць Лука повертається до рідного села після громадянської війни і планує створити колективне господарство. Землю для цього господарства відбирають у селян («куркулів»), зерно на посів відбирають у містян. Основний конфлікт полягає у боротьбі з куркулями, додатковий — протистояння головного героя з власним батьком. Останній не вірить, що крадене зерно зійде на краденій землі. Та коли воно таки сходить, дід пристає на бік сина — він переконується: заради спільного блага можна порушувати писані й неписані закони...
Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: скіфи і варяги, війни українських козаків з польською шляхтою, гайдамацька вольщина, Перша світова війна 1914—1918 р.р., боротьба Української Народньої Республіки з більшовиками, більшовицький рух і протистоячий йому рух гайдамаків-націоналістів на чолі з Симоном Петлюрою, білоукраїнська еміграція. Ці етапи, викладені у 12-ти епізодах, об'єднані однією постаттю діда, що є уособленням патріархального селянства з його вірою у минулі цінності та байдужого до революційних змін. Онуки діда — Павло і Тиміш — традиційно в дусі аґітпропу протиставлені один одному. Молодший — контрреволюціонер, націоналіст, у конфлікті з владою і законом, емігрує до Праги і отримує завдання. Старший, Тиміш, приєднується до більшовиків, зрозумівши глибинну суть легенди про гайдамацький скарб — все багатство земля. Сам дід не впорається з завданням, що його доручає молодший онук — підірвати більшовицький потяг. Його підбирають молоді пасажири і він погоджується їхати з ними у непевне світле майбутнє.
У маленькому єврейському містечку живе талановитий скрипаль Льова Раткович. Він закоханий у єврейську дівчину Рахіль, але батько не дозволяє йому одружитися з «жебрачкою». Льова емігрує і після поневірянь стає видатним скрипалем Лео Рогдаєм, зіркою для імпресаріо Маффі. На гастролях в одному з міст Лео зустрічає Рахіль, яка з політичних міркувань була змушена емігрувати закордон… «Мандрівні зірки» возз’єднуються…
Фільм не зберігся.
Source: https://vufku.org/lost/mandrivni-zori