Васи́ль Петро́вич Минко́ — український прозаїк, автор сатиричних драматичних творів для масового глядача. Журналіст.
Після окупації УНР більшовиками, Василь Минко був обраний членом волосного ревкому, потім виконкому. Завідував відділом народної освіти, а потім земельним відділом.
Учився у ремісничому училищі, на робітфаці Харківського сільськогосподарського інституту і у Харківському Інституті Народної Освіти (1929—1931), який не закінчив.
Писати почав ще в Минківці. Компонував невеличкі п'єси- ... агітки, сам ставив і грав у них. Деякі з них: «Купала», «Лісові круки», «Ой у полі жито», «Пастушкові пригоди», «Герої буднів» пізніше були надруковані.
У 1924 році виступив у пресі з п'єсами для самодіяльного театру, а з 1927 р. — пише нариси, оповідання, повісті. Був членом «Плугу». 01.03.1928 у журналі Плуг вийшла стаття "Плужани на селі" про поїздку В.Минка з Харкова до села Старий Мерчик для проведення літературного вечора серед селян, де, серед інших, читались гуморески Остапа Вишні.
Учасник Другої Світоаої. Був літературним співробітником газети 4-ї повітряної армії.
У часописі "Перець" №1 за 1977р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений 75-річчя В.Минка.
Світлина: https://esu.com.ua/article-64524
Знайдено 2 результати
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Минко Василь Петрович#
Фільтр Скинути фільтри
(Червень 11-14, 2026)