Кіноальманах складається з тридцяти епізодів, розділених на п'ять розділів: «Використання та звичаї», «Робота», «Жінка», «Громадяни, держава і церква», «Сім'я» та кінцеву сцену «Емігранти», де показана типова поведінка чотирьох італійських робітників на літаку, що прямує до Стокгольма, та які приносять радісний настрій до спокійного бару на околиці шведської столиці.
Наш добре відомий непосидючий жандарм Людовік Крюшо разом зі своїми підлеглими та старшиною їде до Нью-Йорку на всесвітню конференцію служителів закону. Доньку взяти з собою він не може - такий наказ. Але це її не зупиняє. Вона настільки хоче побачити Америку, що прокрадається зайцем на корабель, на якому пливе її батько...
У центрі уваги фільму невдале сімейне життя головної героїні. Джульєтта і її чоловік Джорджо зовсім різні й чужі люди. Залишаючись нещасною, вона все-таки намагається догодити своєму чоловікові, але він не зауважує ні її саму, ні її страждання. До того ж вона довідується, що в чоловіка з'явилася коханка. Протягом усього фільму Джульєтта бореться із внутрішніми заборонами, комплексами й суспільними устоями. Протягом усього фільму підкреслено яскраві, «вилизані», вичищені, дизайнерськи бездоганні інтер'єри приміщень, обстановка пляжу й саду — все це контрастує з лютим сум'яттям у душі жінки, що зовні виявляє, проте, радісний, чудовий спокій. Основна напруга фабули — протиставлення суспільних вимог і очікувань, пропонованих героїні — і, у цілому, жінці — і морально-етичного вибору, який вона робить. Духи, до яких звертається подумки Джульєтта — це суть її духовний стрижень, який вона відчула в дитинстві — і якому вона залишається вірною, всупереч зрадництву чоловіка, холодній байдужності матері й сестер, спокусам, що самовіддано любила її — дід, який утік із циркачкою. Сцени, що алегорично ілюструють, виволікають на світло похіть і порок.
Успішний кінорежисер має знімати свою чергову стрічку, але через творчу кризу, викликану розчаруванням у житті та коханні, він ніяк не може взятися до роботи. У пошуках джерела натхнення він занурюється у власні спогади та фантазії.
У фільмі зображено корумповану адміністрацію міста Апулії під час фашистського режиму 1937 року, після того, як стало відомо про незапланований анонімний візит урядового інспектора з Риму. Інспектор має визначити, чи дотримувалася адміністрація суворих вказівок уряду щодо економічного та соціального планування. Загроза перевірки наводить жах на адміністраторів, які бояться розкриття їхніх злочинів. Найбільше бояться ті, хто винен у збагаченні за рахунок державних коштів та інших зловживаннях. Вони вдаються до жалюгідних обманів, щоб показати, що вони залишилися «чесними адміністраторами» і «добрими фашистами». Тим часом, страховик, який також прибув з Риму, Омеро Баттіфіорі, приїжджає у місто на роботу, і його приймають за інспектора. Його роблять об’єктом усілякої пошани і, постійно вішають йому локшину на вуха. Зрештою приходить справжній інспектор.