Jef Van de Water

Jef Van de Water

Всього фільмів (на сайті): 2

Ролі: режисер (1), актор (1)

Фільмографія

Сховати реаліті тв-шоу

Знайдено 2 результати

Koko Flanel (1990) режисер
комедія, романтичний 0.0

6.3

Сюжет (англ.)

Due to a mistake Placide Smellekens appears, hanging in a lamp post, on an advertising poster for fur coats. After a while everyone wants to wear Placide's clothes in stead of the fur. Therefore, Germaine wants him to become a mannequin and work for her. As mannequin he meets Sarah. He wants to chat her up, because Placide's father said him at his deathbed that he would come and haunt if Placide wouldn't find a girl soon. Sarah gives Placide his nickname: Koko Flanel.

Koko Flanel (1990)

Koko Flanel

режисер

23 лютого 1990 (Світ)

комедія, романтичний

Бельгія, Франція 1 год 35 хв

Стиин Конинкс, Jef Van de Water

Читати опис (англ.)

КіноБаза: 0.0 (0) IMDb: 6.3 (2496)

Моя оцінка:

/10

Філософський камінь (1988) актор у ролі Le Jeune moine ✓ укр. аудіо
драма, історичний 0.0

6.9

Сюжет

Екранізація одноіменного роману французської письменниці Маргеріт Юрсенар (справжнє ім'я: Маргеріт Антуанетта Жанна Марі Ґіслен Кленеверк де Креянкур).

Оригінальна назва фільму (як і книги) — „L`oeuvre au noir”, „Робота в чорному” —алхімічний термін, що означає першу стадію Magnum Opus (Великого Діяння) — нігредо. Суть цього етапа — очищення від всього поверхневого і тобі чужого, виведення зовнішнього світу за дужки, щоб стати на тяжкий шлях самопізнання, набуття свого справжнього „я”. Подібно до того, як чорна безодня не випускає за свої межі будь-який промінь світла, той, хто йде шляхом нігредо, мусить знайти опору та знання в самому собі, уникнувши спокус світу. Чорний — колір категоричний: це колір зречення, самоаналізу, самотності, утаємниченості. Він вимагає забуття інших кольорів, бо є початком світу небаченого, сліпучої пітьми містиків, духовного пробудження. Але шлях туди лежить через смерть — символічну чи реальну , це вже як вийде.

XVI ст. Фландрію, окуповану іспанцями, роздирають релігійні війни та Інквізиція.

Головний герой „Філософського каменю” — інтелектуал, якому тісна його доба. Сучасник Коперника та Кампанели, він поневіряється країнами, лікуючи людей, оскільки „в цьому безглуздому світі небагато внятних занять”. Решта його справ небезпечніше — складання філософських та науковоприродничих текстів, що розходяться з думкою Церкви, (ал)хімічні досліди, співчуття до нужденних та скривдженних, яких би переконань вони не дотримувалися. Відчуваючи на собі небажану увагу сильних світу сього, під вигаданим ім’ям він повертається в рідний провінційний Брюге. Якийсь час йому вдається спокійно працювати в лікарні для бідних, знаходячи розраду в розмовах з другом юності, у якого він мешкає, та місцевим пріором.

Ренесансна, богоборча концепція Зенона в фільмі, як і в романі Юрсенар, має приречений характер передчасності. Пріор намагається врятувати його, закликаючи до обачності. Зенон відповідає йому в одній з бесід: „Ви чудово знаєте, що ті, хто поділяє крамольні думки, досить розумні, щоб берегти мовчання... Що стосується мене, я бачу в цьому віковічну плутанину людських діянь — іспанці переслідують анабаптистів-реформаторів та відправляють їх на багаття, реформатори-євангелісти душать анабаптистів, а уряд Льєжу збагачується, постачаючи зброю обом сторонам! І все кволіше безумні крики тих, кого катують та палять”.

Невдовзі Зенон опиняється в полі зору Інквізиції. У в’язниці, після недовгого заперечення, він називає своє справжнє ім’я — він втомився ховатися. Зенона непокоїть, що чужа біографія може заступити його власну, йому раптом захотілося кинути рукавичку всій глупоті світу.

Але обвинувачення не проти пограти з ним в кота-мишу, починається тривалий процес, кінець якого хоч і відомий обом сторонам, однак не повинен бути швидкоплинним, адже в сіті попалася крупна риба. Проте, Зенон не потішить натовп та церковників своїми муками у вогні — він залишить цей світ по-філософськи. Робота в чорному завершена. Він прийшов до згоди з самим собою та уник спокус світу...