Ігор Савиченко — український продюсер. Член Європейської кіноакадемії (2019).
У 1996 закінчив Механіко-математичний факультет Київського Національного Університету ім. Т. Шевченка.
Від 2002-го розпочав працювати у галузі виробництва аудіовізуальної продукції і став відомим на міжнародному рівні продюсером.
У 2009 пройшов курс “Продюсування художніх і телевізійних фільмів” Нью-Йоркської Кіноакадемії.
Фільми, продюсовані Савиченко взяли участь у конкурсних програмах більш ніж 600 фестивалів і отр ... имали понад 80 нагород. У тому числі представлені 18 разів на фестивалях класу А, де виграли 5 призів. Деякі фільми стали блокбастерами на національному рівні.
Серед фільмів, спродюсованих Ігорем: українофобський "Матч"; “Поводир” Олеся Саніна, “Брати. Остання сповідь” Вікторії Трофіменко, “Зелена кофта”, “Наші котики” і “Брама” Володимира Тихого, “Ядерні відходи” Мирослава Слабошпицького, “Забуті” Дар’ї Онищенко, “Листопад” Марії Кондакової, “Коли падають дерева” Марисі Нікітюк та інші.
Події фільму відбуваються під час війни за незалежність України 1917-1921 років. Двоє махновських розбишак влаштували засідку, аби захопити червоноармійський конвой, що віз чималу суму грошей. Пограбування йде не за планом і разом з грошима забирають полоненого командира панцирника. Назад шляху немає і ТРОЄ різних чоловіків, які дивом врятувалися від смерті, з непримиренних ворогів стають побратимами в боротьбі проти червоної чуми.
У невеличкому містечку стається трагедія. Зникає безвісти молода дівчина прямо під час святкування випускного вечора, зникає разом зі своїм хлопцем, трохи старшим від неї. Вікторія, мама дівчини, ділова сучасна жінка, розпочинає пошуки, але як це зробити, щоб не заплямувати собі репутацію, коли є підозра, що дівчина займалась незаконним розповсюдженням наркотиків через інтернет. Вікторія не вірить у припущення слідства, а особливо своєму колишньому чоловіку, якого вважає невдахою і справжньою причиною трагедії. Мама розпочинає своє розслідування справи та чи не варто спочатку розібратись з собою. Історія про перекладання відповідальності за те, що сталось, перетворює врівноважену жінку на безжалісного монстра, готового йти по головах, щоб не зруйнувати свій затишний світ.
Дія фільму розгортається протягом одного дня — 24 серпня 2022 року, під час святкування 31-ї річниці відновлення державності України. Фільм складається з місць та людей, що добре передають дух теперішнього воєнного часу. Місце дії фільму — як у порівняно безпечному Києві та Львові, так і в постійно потерпаючому від ракетних ударів Харкові та Миколаєві; як в окопі на передовій під Донецьком, так і на піску одеського пляжу. У фільмі представлена доба з життів «пляжного» поліційного патруля, операторки протитанкового ракетного комплексу, водовоза, мінометника, штурмовика ЗСУ, 14-річної прибиральниці пабу, художниці та народного депутата. Всі ці люди та місця створюють захопливу мозаїку про один день життя України.
За сюжетом, актор Микола Вересень гине на знімальному майданчику, виконуючи роль царя Івана Грозного. Тепер чорти, які думають, що він і є Грозний, намагаються всіма можливими способами затягти його до пекла. Історія перестрибує у часі та просторі, у кадрі з’являються менти-вампіри у ролі чортів, гуцули-пияки у ролі ангелів й інші містичні істоти.
Мама двох дітей Віра на межі емоційного зриву, проживає кожний наступний день, як попередній. Так зване безтурботне життя з постійною біганиною між дитсадком, розвивальними заняттями, педіатром і супермаркетом цілковито виснажують, а важкий психологічний стан підсилює хронічна відсутність чоловіка вдома. Зрештою побут та нестача підтримки стають настільки нестерпними, що жінка ладна задушити власне дитя.
Це одна з перших стрічок про повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Фільмування тривало один день, 14 березня, коли в Україні відзначають День добровольця. Загальне виробництво зайняло два місяці.
Фільм розповідає, як з початком повномасштабної війни змінилось життя попспівачки, відеоінженера, історика, реставраторки, полярника та пенсіонерки.
Докустрічка про культового героя української (пострадянської) культури, письменника Олеся Ульяненка, протягом свого короткого життя відзначеного найвищими літературними нагородами, твори якого були заборонені владою України як порнографічні і знищені, який заробив анафему від російської церкви за антиклерикальний роман “Знак Саваофа”, який подав до суду на державу та відстояв свободу творчості, і який помер при нез’ясованих обставинах у віці 47 років. Твори Ульяненко перекладені англійською, чеською, німецькою мовами.
Події фільму розгортаються у 2014 році, на початку гарячої фази гібридної війни Росії проти України. Інженер, актор, футбольний тренер і продавець квітів йдуть добровольцями на фронт. Ніхто з них не уявляє, що саме вони відіграють ключову роль у цій війні.
Історія кохання тих, хто не забув ким є насправді, і про кого не маємо права забути ми. Коли війна нищить усе навколо: пізнавані краєвиди, знайомих людей, звичне життя — залишається стиснути кулаки і не дати зруйнувати себе. Ця боротьба об'єднала вчительку Ніну та сімнадцятирічного Андрія.
Єврейська пара, намагаючись захистити свою дитину від геноциду, відправляє сина до родичів в сільську місцевість десь у Східній Європі. Хлопчик змушений вирушити у подорож диким і ворожим світом, який керується тільки місцевими правилами, забобонами і віруваннями.
На околицях міст України час зупинився, там вічні 90-ті – період післярадянської розрухи і бандитського куражу. У маленькому селищі на Сході під Харковом починається історія молодої дівчини Лариси, яка відчайдушно прагне втекти звідти, і її маленьку двоюрідну сестру Вітку, яка безмежно любить Ларису. Після смерті батька стосунки з бабусею і з матір’ю погіршуються і Лариса вирішує втекти з дому з допомогою свого коханого – молодого злочинця Шрама, якого розруха і безробіття штовхнули на злочину стежку.
Містика, чарівні істоти та суворі реалії життя в новому погляді на Чорнобильську зону відчуження. Чудернацька історія про родину, яка залишилась після аварії та намагається продовжити жити як раніше. Головує в сім’ї баба Пріся, що товаришує з русалками, під’їдає галюциногенні гриби і якось у війну зарізала дванадцятьох есесівців. З нею живуть онук Вовчик і донька Слава, яку свого часу покинув чоловік. Неочікувано їх розмірене життя закінчується — баба Пріся отримує містичне попередження про катастрофу, що станеться найближчим часом.
Коли назад шляху немає і вперед немає його також, коли репресії і близька присутність ворогів змушують відмовитися від звичного життя і свого дому, все, що ми можемо, — зберегти цей дім у собі.
У пошуках ВВшника, який став бранцем 20 лютого 2014 року у Києві (Україна), студент факультету біології-протестувальник Сашко дійшов аж на передову, де точиться війна між Росією та Україною. Там він зустрічає Івана, українського бійця-добровольця, що приховує таємницю, яка може підірвати режим крихкого перемир’я та розпалити революцію.
Чоловік Ольги пропав безвісти на Сході України, висвітлюючи військові події. Втративши надію знайти його, Ольга приходить до відьмаків, які говорять їй, що чоловік загинув. Емоційно знищена жінка більше не хоче жити без свого коханого, і відьмаки пропонують їй випити настій кореня Мандрагори, від якого «усе забудеться, і смуток, і життя пройде». Ольга готова на все, щоб її душевний біль вщух, але в ритуалі щось йде не так, події цього і того світу сплітаються у тісний вузол, коли вже неможливо відділити життя від смерті.
Дідочок – це абсурдистська оповідь про сучасні соціальні проблеми в Україні. Вона розказана кіномовою сторічної давнини, що пов’язує сучасність і традиційний радянський соцреалізм. Саме у наслідуванні образів старої світоглядної системи всупереч створенню власної автори вбачають коріння спотвореної дійсності на післярадянській території і, як наслідок, вузол соціальних, культурних, політичних та економічних проблем, зокрема війни. Головні герої фільму – Дід і Баба крок за кроком проходять історію радянських кіно-кліше. Після такого шляху сповнений фантастичного ґротеску фінал не виглядає таким безглуздим…
Дід Льоша і баба Христя доживають свій вік у невеличкій квартирі та мріють про одночасну смерть. Для цього вони лягають у домовини у святковому вбранні очікуючи на смерть. Та у діда щоразу знаходяться більш важливі справи.
Двоє братів-гуцулів усе життя усе ділили: матір, іграшки, право називатися кращим, одну жінку, одного сина. Але в їхньому житті сталася подія, після якої вони не розмовляли один з одним протягом 40 років. У їхнє маленьке провінційне містечко приїжджає письменниця, яка читає у місцевому монастирі лекцію про святих і юродивих. Серед слухачів — літня людина, якого звуть Войтко. Письменниця поступово входить у життя Войтка і знайомиться з його братом. Вона стає сполучною ланкою між двома братами, зміст життя яких — у протиборстві: хто довше проживе і не потішить другого своєю смертю.
Фільм розповідає про мальовниче село Бучак на Канівщині, яке від 1950-х років завдяки режисерові Олександру Довженку стало своєрідним Голлівудом над Дніпром. Річ у тім, що село та його околиці слугували знімальним майданчиком багатьох відомих кінострічок: «Українська рапсодія» (режисера Сергія Параджанова), «Вечір на Івана Купала» (Юрія Іллєнка), «Сон» (Володимира Денисенко), «Бумбараш» (Миколи Рашеєва та Аркадія Народицького), «Іванове дитинство» (Андрія Тарковського), «Поема про море» (Юлії Солнцевої за сценарієм Олександра Довженка) тощо.
Кримінальна драма про самотню 40-річну жінку Валю, двірничку одного зі спальних районів Києва. Одного разу в лісі біля дому, де вона працює, з’являється дивний незнайомець. Ніч вони проводять разом, а рано-вранці до Валі додому приходять поліцеські.
Двоє маргіналів – сентиментальний м’який Стьопа та мачо українських доріг загрубілий Колян – грабують вночі взимку недобудовані дачі. Їхнього алкозапалу та вмінь вистачає лише на супутникову тарілку та видраний вуличний ліхтар. У передранковий час за друзями пускається навздогін зграя собак, що охороняли територію. Стьопа та Колян тікають від собак по занесеному снігом яблуневому саду, чорні-дерева покручі простягаються на кілометри за обрій.
Дівчинку Аліну покинула мати, і тепер вона живе зі своєю суворою тіткою, яка видається їй злою і дівчинка впевнена, що та її не ненавидить. Тітка змушує її торгувати на базарі, фактично експлуатуючи дитину. Єдина, на думку дівчинки, хто її любить це її лялька. Вона з нею говорить, спить, обіймається. Раптово дівчинка бачить оголошення про набір у дитячий танцювальний колектив «Віночок». Для дівчинки, це стала єдина надія, для того, щоб вирватися з цього ганебного світу: бруду, непотрібності і нерозуміння, які її оточували звідусіль. Але тітка хоче і на далі використовувати дитину на базарі... Соціальний працівник, також не може дізнатися про проблему, оскільки дівчинка постійно мовчить. Але Аліна хоче кращого майбутнього, бачачи себе балериною.
Фільм розповідає про наші дні. Події трилера обертаються навколо зникнення маленького 7-річного хлопчика. Коли міліція закриває справу, так і не розкривши її, старша сестра хлопчика вирішує взяти справу в свої руки і знайти брата сама. У неї є підозри на рахунок того, хто вбивця, і кому вона хоче помститися. Вона хоче вловити і покарати винного досить жорстокими методами.
Продавати батьківський дім - справа непроста й болісна. Героїня фільму їде у старий хутір, аби завершити справи з продажу дідового будинку, і несподівано знаходить на цій території свого дитинства деякі відповіді на власні життєві питання.
Він – водій вантажівки на фабриці утилізації ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Вона працює в пральні там же. Їх життя і робота підпорядковані одному ритму і розписані по годинах. Але що рухає механізм їх буднів – день за днем?