Євгенія Даллас
Eugenia Dallas
Дата народження: 24 серпня 1925
Знак зодіаку: Діва
Дата смерті: 12 вересня 2014 (89 років)
Всього фільмів (на сайті): 2
Даллас Євгенія, також Сакевич-Даллас Євгенія — громадська діячка, художниця, україномовна письменниця, модель.
Євгенія Сакевич народилась 25 серпня 1925 р. на хуторі Кам’яна Балка, нині село в Первомайському районі Миколаївської області у Василя та Неоніли Сакевичів. У родині з шести дітей Євгенія була наймолодшою. Її батьки, які були заможними селянами, у 1931 р. були репресовані. Деякий час жила зі старшою сестрою Наталею, пізніше виховувалася у сиротинці.
Під час Другої світової війни у 1942 ... р. була вивезена працювати на воєнний завод в Австрію. Наприкінці війни спромоглася втекти до Італії, де жила з фальшивими документами під вигаданим іменем, щоб уникнути репатріації до СРСР. Там вона працювала спочатку покоївкою, потім хористкою, а згодом почала працювати моделлю. У 1954 р. переїхала до США. Жила у Швейцарії у 1969 р. У 1973–1982 роках жила у Шотландії . Останні роки жила у Лос-Анджелесі (Каліфонія, США). Була двічі одружена, мала сина від першого чоловіка.
Виступала з лекціями про Голодомор 1932–1933 років в Україні.
Євгенія Сакевич-Даллас є авторкою книг «Доля української красуні (Спогади про мою родину під час комуністичного режиму в 1930-і роки)» (К., 1993), «One Woman, Five Lives, Five Countries» (Aurora, 1998; укр. перекл. В. Романовського – «…Не вмирає душа наша: Доля сироти з українського голодомору», К., 2003). За мотивами останньої у 2012 р. в Україні вийшов фільм «Свідок Женя», у якому Евгенія виспупила акторкою та продюсеркою. В англомовній версії фільму закадровий текст читає сама місткиня, в україномовній — Ада Роговцева.
Створила низку графічних та живописних робіт. У 2007 році в Україні, у Музеї Івана Гончара, відбулася виставка її художніх робіт, об’єднаних темою Голодомору.
Знайдено 2 результати
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Даллас Євгенія
Фільтр Скинути фільтри
Героїня фільму "Свідок Женя" своє життя присвятила свідченню. Її майже ніхто не чув, їй не вірили. Після Другої Світової громадянка США Євгенія Сакевич-Даллас шукала засоби і можливості донести правду до світу.
Трагічна доля родини Сакевичей віддзеркалила жахіття тих часів. Із багатодітної і щасливої сім'ї залишаються лише Женя і її старший брат... Григорій, розуміючи, що навряд чи вони виживуть вдвох, приводить сестру на східці білоцерківського дитячого будинку. Там і лишає, наказуючи мовчати. Тепер у неї роль мовчазної сироти, що несе свій біль до моменту втечі із сиротинця, а потім і з радянського союзу. Женя вижила і починає свідчити...
Ми знімали цей фільм у 2011 році, коли при владі в Україні знову були нащадки тих, чиї батьки і діди заселялились у пусті хати померлих сел Донбасу...
Євгенія наполягала, щоб зафільмували якомога більше інтерв'ю, хоча у стрічці ми не планували їх використовувати. Коли ці літні люди свідчили, - замовчуваний десятиліттями страх і біль починав проступати сльозами на очах учасників нашої знімальної групи.
Hanna Malienko Валентина Подгорна Dmytro Pysany проходили тоді свій непростий іспит, - коли не можеш сказати "стоп, знято", бо не можеш вимовити й слова.
Згодом, ми (студія "Телекон" і бф "Дар) передали всі інтерв'ю в музей, як і сам фільм. Євгенія щиро не розуміла, чому більшість українців не розмовляють українською, не цікавляться історію, регочуть над трагедією голодомору разом з популярними тоді телекоміками.
І перед самим вильотом на свою другу батьківщину звернулась до мене з проханням записати відеозвернення до всіх українців. Так і сказала: "Я хочу звернутися до всіх українців".
https://www.facebook.com/100001517270344/posts/25770837759216780/?app=fbl