Німий революційний епос “Перекоп” Іван Кавалерідзе знімає про Перекопсько-Чонгарську операцію (1920). У ході неї Червона армія за допомогою загонів Нестора Махна перемогла московську армію генерала Вранґеля і захопила Крим.
На ярмарок до Сорочинців приїздить кум Солопій зі сварливою дружиною Хиврею та гарнесенькою дочкою Параскою. Дівчина одразу ж впадає до очей веселому парубкові Грицю, та й він їй теж приглянувся. Можливо все було б, як і завжди відбувається у таких випадках, але Грицько насміявся над своєю майбутньою тещею. Хивря спалахує ненавистю до хлопця.
Фільм не зберігся.
Source: https://vufku.org/lost/sorochynskyj-iarmarok
Роки НЕПу. Провінційне містечко в Криму — брудні вулиці, калюжі зі свинями, заспані морди обивателів… Йдучи на вечірку до своєї нареченої Шурочки, Мітя випадково зустрічає жінку, яка, вмираючи, передає йому немовля. Поява на вечірці Міті з немовлям на руках усіх шокує. Гості, а разом з ними й Шурочка, переконані, що то дитина Міті. Розгнівана Шурочка прилюдно виганяє нареченого з дому. Мітя йде топитись.
Раптово, просто на вулиці, прокурор Кравцов впізнає білогвардійця Вінтера, засудженого до розстрілу. Вирок мав виконати червоноармієць Прокопчук, однак, як з’ясувалося, він пожалів в’язня і випустив його на волю. Співробітники ДПУ (Держаного політичного управління) висліджують Вінтера і очолювану ним групу «контрабандистів та диверсантів». Щоб впіймати державного злочинця, Прокопчук проситься до берегової охорони. Він висліджує Вінтера, коли той повертається з-за кордону на шхуні.
Сумку радянського дипкур'єра, викрадену англійськими шпигунами, відбирають моряки корабля, що відпливає до Ленінграда й доставляють органам влади. Сюжет побудований на автентичному факті — збройному нападі за кордоном на радянських дипломатичних кур'єрів Теодора Нетте та Іоганна Махмасталя 26 лютого 1926 р. Довженко був запрошений на постановку фільму завдяки знанню дипломатичного середовища. Під впливом німецької кінематографічної школи він наповнює фільм штампами, запозиченими з німецьких детективів: бійки в купе міжнародного експресу та на сходинках поїзду, бійки на палубі корабля, погоні за пароплавом на моторному човні тощо. Немало й обов'язкових для даного жанру «типів»: шпигунів, кокоток, агентів поліції, відвідувачів портових кабачків, джаз-бендів.
Власник школи гладіаторів купує двох рабів — фракійця Спартака і ґалійця Арторикса. Вже в першому бою на арені Спартак виборює собі симпатії глядачів Коллізею і свободу. Звільнений з гладіаторської неволі Спартак закликає рабів та плебеїв Риму до повстання. Помирає диктатор Сулла. Спартак з повсталими рабами стає табором біля Везувія. Римський полководець Красс не взмозі штурмом оволодіти табором Спартака, він бере табір в облогу. За однойменним романом Рафаелло Джованьйолі.
Старий робітник Лазар не хоче ділитися секретом гартування рапіду – високоякісної сталі. Робітникам нічого не лишається як, в шану Лазарю, знайти свій оригінальний спосіб гартування сталі, яка ні в чому не поступається рапіду…
Зберегти в
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!