Фільм запрошує нас у післякарантинний Париж. Один літній день у 2020 році, персонажі — їх у стрічці аж 24! — покидають свої домівки, заповнюють різні райони динамічного міста, насолоджуючись життям і свободою навіть у такі кризові часи.
Грудень 1897, Париж. Едмону Ростану немає і тридцяти, а у нього двоє дітей, яких треба годувати й одягати. Минуло вже два роки, як він не може нічого написати. У розпачі він обіцяє своєму патрону принести нову грандіозну та смішну п'єсу у віршах. Проблема в тому, що у Едмона поки є лише назва: «Сірано де Бержерак».
Китайський чоловік і його французький друг вирушають у подорож Тибетом, де їхні стосунки поступово набувають глибшого емоційного значення. Між ними виникає прихований романтичний зв’язок, який змушує їх переосмислити власну ідентичність і бажання. Подорож стає не лише фізичною, а й внутрішньою трансформацією. Трагедія, що трапляється під час мандрівки, залишає відчуття провини та втрати. Герої розходяться, але минуле продовжує їх переслідувати. Це історія про крихкість близькості та складність самоприйняття.
Обставини змусили Антуана виїхати із Брюсселя п’ять років тому. Тоді в нього була справжня любов на ім’я Камілла, але йому довелося про неї забути. Зараз чоловік повертається до такого рідного йому міста, він мріє про зустріч із коханою жінкою, про те, щоб попросити у неї пробачення.
Ерван заробляє на життя знешкодженням мін. Якось він дізнається, що його батько йому не рідний, і ця новина буквально вибиває грунт з під ніг міцного бретонця. Незважаючи на прихильність до чоловіка, який його виховав, Ерван хоче дізнатися ім'я свого біологічного батька...
Заіра, 18-річна бельгійка пакистанського походження, має близькі стосунки з кожним членом своєї сім'ї, до того дня, коли її змушують до традиційного шлюбу. Розриваючись між родинними звичаями та її західним способом життя і сподіваннями свободи, молода жінка звертається за допомогою до свого старшого брата і довіреної особи — Аміра.
Події відбуваються після закінчення Першої світової війни. Німкеня Анна щодня приходить на могилу свого нареченого Франца, який загинув у Франції. Одного разу вона зустрічає там француза Адріена, який теж приніс квіти на могилу її коханого. Поява Адріена кардинально перевертає життя героїні... В основі фільму – сюжет з картини Ернста Любича початку 30-х років минулого століття «Недоспівана колискова».
Це історія першого у Франції чорношкірого клоуна, який виступав в тандемі з білим клоуном, який майже вийшов в тираж, а з появою нового партнера повернув собі колишню славу. Їх номери були надзвичайно популярні в кінці XIX століття, але інтерес до них був переважно через те, що білий клоун знущався над чорношкірим.
Самотній холостяк Анж живе собі на втіху. Він намагається поводитись, як в молоді роки, але його здоров’я вже починає подавати тривожні дзвіночки. Коли Анж приходить на роботу, то зустрічає в своєму кабінеті несподівану відвідувачку. Фармацевт Ґабріель просить чоловіка поговорити з його 21-річним сином Симоном щодо її 17-річної дочки Клер. Юнак кинув дівчину після того, як дізнався про вагітність.
Упродовж декількох місяців, між 1978 і 1979 роками, мешканці Уази постійно відчувають тривогу і страх: на вулицях лютує жорстокий маніяк, мішенню якого є молоді жінки. Злочинець ранить і вбиває обраних навмання людей, що голосують на дорозі, — немов знаходячись скрізь і ніде одночасно, він з легкістю вислизає з пасток правосуддя, уникаючи будь-яких можливих перешкод. Що і не дивно, адже насправді він — молодий і несміливий жандарм, що веде про очі колег нудне і монотонне життя. І як зразковий жандарм, він із задоволенням розслідує свої власні злочини.
У свої двадцять років бельгійка Амелі вирішує кардинально змінити своє життя, назавжди переїхавши до Японії. Після приїзду дівчина починає заробляти на життя уроками французької мови. Її єдиним учнем стає заможний і безтурботний Рінрі. Під час навчання і спільних подорожей їхня симпатія переростає в щось більше.