Я розумію вашу думку, але ж в жанрах вказано Dark Comedy (на IMDB). Тому з тим, що автори намагаються показати злочини, як нормальну поведінку - не можу погодитись. Мені особисто сподобалось, що в такому абсурдному сетингу (а це явно абсурд і ніяк не може відбутись в реальності) наводиться приклад, як правильно себе поводити в стресових ситуаціях, в ситуаціях вигорання, відсутності часу на особисте життя тощо. Це цікавіше, аніж би нам показували життя пересічної людини, яка бореться зі стресом. Це і є мистецтво, на мою думку.

Але от жителів росії і справді могли б замінити на щось більш доречніше. Хоча для європейців це ж свого роду "протест", вони показують жителів росії в поганому ключі. Для них це може бути навіть "потужно" (їм може так видаватись). :)

Набір шаблонностей обіграний у цікавому візуалі.

Мабуть, оцінювати сюжет тут буде неправильним, бо це дійсно казка і фільм не претендує на жодну серйозність. Як казка він вчить базовим почуттям та взаємодіям. Тут є і зло, яке просто зло (хай яку дурну мотивацію йому не придумали), тут є тема толерантності, тут є простий гумор, тут є тема втрати та пожертви, тут є сім'я. Тут є все, що ви вже бачили. Разочок у сімейному колі подивитись точно можна.

Мені б більше зайшло, якби мене саме до казки готували. :) А так - позіхав пів фільму..

Цей фільм не про шахи взагалі, хоча 70% в ньому - саме шахи. Це про те, наскільки ми, люди, крихкі. І найбільш геніальні - найбільш вразливі. І на роздуми - чи завжди за геніальністю стоять страждання.

Фільм не наповнений, він "пустий" і багато кому буде просто скучно його переглядати. Та в цьому одночасно і є плюс фільму - він настільки "пористий", що його легко наповнити своїми переживаннями, своїм досвідом та своїми думками. І фільм розквітає.

Чудовий треш фільм. :) Переглядав його у грі High for Life. Й вдячний їй, що вона мене познайомила з цим жанром. :)

Дуже, дуже боляче дивитись. Бо кожен побачить свій біль в цьому дзеркалі. Так, прикро бачити те, що на плівці, але ще прикріше бачити те, що відгукується на це.. для європейців цей фільм видасться брутальник, жорстким, важким. Та для нас, Українців - це лишень прелюдія до років болю, спроб втікти від нього, подавленої вини, приглушеної ненависті, невираженої злоби, безумовного суму за кожним, хто боровся та бореться. Біль та сльози приходили кожен раз, коли дивився на тих, хто в Маріуполі не втратив душу, захищав кожен метр. Й загинув. Адже дивлячись це відео важко не думати про те, що переважна більшість захисників та захисниць, що ми бачимо - загинули, а решта - страждають в полоні. Й вони добровільно пішли на це. Ось де приховався особисто мій біль. Й якби фільм був не про перші 20 днів, а про наступні - я б не витримав, я думаю. Бо там мій більш найважчий.

Для нас з вами, для Українців, цей фільм - це те, що ми зобов'язані нести далі, цей біль не можна забувати. Для європейців та світу - це нагадування, крихта правди. Для них це дуже потрібний фільм. Для нас.. я боюсь, що ті, хто й так страждають від цього болю й почуття вини - після перегляду страждатимуть ще більше. Тому я не рекомендував би цим людям на нього йти. Але дуже рекомендую переглянути після нашої перемоги. Для тих, хто вважає, що це не його війна - перегляд обов'язковий.

Фільм - це самостійна одиниця. Якщо мені потрібно щось вичитувати й ознайомлюватись, щоб зрозуміти фільм - це лажа. Володар Перстнів, до прикладу, це цілий новий всесвіт для звичайного глядача. Але фільм легко можна дивитись взагалі не знаючи нічого про цей світ початково. Дюну не позиціонували як фільм для фанів всесвіту. Тому те, що я з чимось маю ознайомлюватись, щоб кайфувати від фільму - це погана робота режисури та сценаристів, вибайте. :)

Я не можу, на жаль, без спойлерів, проговорити відсутність логічності у лінії подій. :)

Творці фільму ніби показують нам основні моменти величезної саги, а на сюжет між ними - забивають. До прикладу, нас як глядача, готують до перегляду неймовірного випробування - дійти до бархану й назад. Кажуть, що це дуже небезпечно. Пол робить кілька кроків.. бац! Все, пофіг на випробування, більше про нього згадки не буде, немає часу, в нас наступна сцена. :) От наші персонажі вибивають перший харвестер, трохи битви - бац! Пол вже герой, бо він такий стратег, що аж майбутнє бачить.. але там ані планування не геніальне (купа фременів гине), ані Пол себе не проявив якось.. за що героїзм.. не відомо, але сценаристи кажуть - все, тепер Пол герой, ця фаза пройдена (отримав ім'я, побігли далі). Харконени не справляються з захистом харвестерів, баз, ведуть себе як ідіоти? Ну молодий соціопат все виправить. І що він робить, пам'ятаємо? Сценаристи вустами старшого харконена нам кажуть - він придумав геніальний хід! Чому той хід геніальний, якщо він очевидний й з нього треба було почати - не зрозуміло. Але вірте сценаристам.

Й так весь фільм. Кожен настуний епізод показаний нам - хороший, але логічно не випливає з попередньо показаного. Він притягнутий за обидва вуха. Є й епізоди, де вони ефектні, але не мають жодної логіки - до прикладу, з доведенням месії того, що він месія. Бо він про бабцю сказав одного з кількох мільйонів фременів. Й ніхто не засумнівався, не перевірив звідки він це знає? Але на герої "сюжетна броня".

Й кінцівка - нам показують який месія сильний стратег в останніх моментах фільму, бо він все планує. Але чи змінилось би хоч щось від того, якби план нападу був іншим? Чи показують нам, що месія знайшов той один єдиний шанс з мільйону на перемогу? Та ні. Трохи динаміки й от ми переходимо до наступного епізоду.

Якщо почитати книгу - тоді є чим "заповнювати" ці дистанції між епізодами фільму (важке життя фременів, їх жорсткі традиції, їх бачення, перехоплення ініціативи у конфлікті з харконенами тощо). Якщо не читали книгу - тоді заповнюйте фантазією. Нам проговорюють події. "На півдні можна вижити тільки надією" - ми щось з цього побачили? Ні, але це ключовий момент для поширення вірування й всходження месії. "Можливо ти колись станеш фременом, я навчу" - чи вчила вона його? Один раз кроки поправила. Все. Навчання закінчилось. Й такого багато. Фільм - це в першу чергу візуальна техніка, тому проговорювати й не показувати - слабий хід.

P.S. Я не читав книги Дюни. :)

Таке відчуття ніби я прочитав величезну книгу, з якої повидирали не просто кілька сторінок, а цілі розділи. Оп, й вже герой пізнав шлях фременів, оп, уже й заслужений боєць, оп.. далі не казатиму, щоб не спойлерити. Фільм набрав у динаміці, але втратив естетику першої частини. В першій частині нам послідовно й неспішно розповідають історію. В другій читають супер швидкий реп на максималках. Судячи по зборам - таке більше заходить, бо перша частина не окупилась, а ця вже явно успішна.

Важко зрозуміти, до якого жанру цей фільм віднести.. мабуть все ж це драма, бо в центрі всього саме драматичні відносини між конкретними двома людьми. І якщо відкинути усі декорації, то це, на мою думку, слабка драма. Цю думку, що висловив автор, обсмоктували вже зі стількох сторін, що саме драматична складова цього фільму привносить таку нудьгу й відчувається такою зайвою.. А це я кажу про основну складову фільму! Декорації тут цікавіші за головну лінії. Але й вони зводяться до такої банальщини у кінці... проте оцінку фільму поставлю 5 хоча б за Адама. Я глибоко вірю, що він створений для драматичних ролей. Але його вибір фільмів геть кепський й вони не дають йому розвернутись.

А цей фільм, це Інтерстелар на супер мінімалках.

Досить непогана історія з очевидним фіналом проте цікавим наповненням. Гумор місцями дурнуватий, низький (про дупи), але такого не багато, тому надто соромно через це не почуваєшся, хіба крихту. Комедії в Голівуді беззубі зараз, тому тут жартували над чим могли, щоб їх не закенсилили. Розглядаю фільм саме як історію, а не комедію й вам так рекомендую. :)

Це чудовий й глибокий фільм, який торкається крутих тем. Дозвольте акторам та режисеру понести вас цим вихором драми й ви не пожалкуєте про цю подорож.