За яку б роль не взявся Сон Джун Кі, він викладається на повну. Тому мені було так боляче дивитись першу половину фільму. Він добре передав всі ті випробування, що випали на його долю.
В цілому, фільм мені сподобався. Щось подібне я й очікувала, коли вперше побачила трейлер. Тут немає якоїсь ванільної романтики. Тут більше про стосунки двох скалічених життям людей, які змогли знайти підтримку та любов один в одному.

Насправді, початок цієї дорами був дуже цікавий. Але кінцівка трошки розчарувала. Проте, всеодно мені сподобались милі стосунки між головною та другорядною парами. А ще в цьому серіалі я для себе відкрила Ан Бо Хьона. Його гра мені сподобалась. Він видавав доволі щирі емоції. Дивлячись на нього дійсно бачиш людину, яка пережила дуже болісні події в дитинстві і це зламало її. І те, як впродовж серіалу він потрохи сцілюється. А ще одна із пісень у його виконанні просто не виходить з голови. Не знала, що він так чудово співає.

Вони намагались пограти з ностальгією глядачів. Але програли. З усього фільма найцікавішим було сцена із зефирками і оригінальний саундтрек в самому кінці. Навіть легендарний лизун та привид бібліотекарки не врятували ситуацію.

Серіал почали озвучувати українською нова команда з озвучки Yaniam.

Почну с плюсов: стильна музика та картинка, класні актори у роли командира та шкільного вчителя. Також, така бісяча Лім Джі Йон у «Слава» тут гармонійно вжилась у роль. І на цьому з плюсами все.
Перші кілька серій наче створили враження цікавого детектива, де нам обіцяють противоборство розумів головного злочинця та поліцейського. І їм би подовше притримати інтригу, хто є головним злочинцем. Але ні, нам майже на початку першої половини серіалу все зливають. А от передивляючись другу половину в мене склалось враження, що сценарист не знав, як закінчити те, що почав. Наче і цікаво, і натяк на другий сезон нам кинули. Але розвʼязка якась прісна. Все так передбачувано і через це чарівність перших серій була зруйнована. Ще нам доволі стисло показали минуле головних героїв, по суті не достатньо розкрив їхні мотиви.
В цілому, очікування були значно вище.

Чесно кажучі, я почала дивитись цю дораму тільки через одне відео в тіктоці. Побачила, що там знімається Квак Тон Йон і зацікавилась. А коли почала дивитись, то була дуже здивована. В мене склалось враження, що сценаристи взяли сценарій дорами «Школа 2013», додали барв, трішки загострили сюжетні лінії та знайшли на головні ролі дуже схожих акторів. Не можу сказати, що це погано. «Школа 2013» все ж виходила набагато раніше і деякі моменти були занадто прісні. До того ж закінчилась вона наче посеред серії, без ніякої розвʼязки. А тут більш сучасний лад, красивіша картинка, більше відомих акторів. Одна тільки Кім Йо Джин чого варта. Така ж сама гадюка, як і в «Вінченцо». А от у Чо Бо А якісь всі ролі схожі. Третя дорама із нею, а вона грає дівчину, в якої немає батьків і вона вимушена виживати в цьому жорстокому світі, де всі намагаються її притиснити. 5 років потому вона повторила майже ідентичну роль в дорами «Суджено бути з тобою».
А ще, хоч це і головна сюжетна лінія, але це було дуже дивно спостерігати за коханням вчительки та 27-річного школяра. Більш жахаючім було тільки кохання 19-річноі школярки та 939-річного демона з «Токебі».

Я доволі довго відкладала перегляд цього фільму. І чомусь я думала, що він легкий та позитивний. Але я дуже сильно помилялась. Фільм неймовірно сумний та складний. Не прості стосунки головних героїнь, етапи дорослішання, які майже руйнують наче такі міцні відносини. Трагічне життя, яке довелось пережити спочатку одні героїні, а потім іншій. Фільм зруйнував усі мої очікування і викликав неймовірний сум. Але я впевнена, що треба передивитись його принаймні ще раз, щоб зрозуміти деякі моменти, які при першому перегляді я пропустила.

Я чекала на вихід цього серіалу через те, що там повинна була бути дуже похмура атмосфера і сюжет в стилі гра на виживання. В мене не було якихось захмарних очікувань стосовно глибини сюжету чи неймовірної акторської гри. І в результаті я залишилась задоволена. На початку перегляду я відчула в серіалі дух «Аліси в Ігрокраї» та «Смертельного лабіринту». Так, акторам інколи не вистачало майстерності, але для більшості з них це друга або третя роль. Головна героїня перші кілька серій трохи дратувала своєю марністю. Але потім почала потрохи розкриватись. Також було цікаво робити свої ставки хто є хто, і потім, коли нам викривають членів мафії, переконуватись, що деяких я вгадала одразу, а деякі трохи здивували.
В цілому, в таких серіалах розкривається людська сутність. І його можна віднести до тематики «Люди гірші за монстрів».
Кінцівкою я залишилась задоволена. Вона залишає по собі сум та тривожність. Рідко коли подібні сюжети закінчуються саме так.
А ще мені дуже дивно було читати перед переглядом чималу кількість не дуже позитивних відгуків. Серед них було відгуки такого роду: «Дивився на перемотці», «Серіалу дуже далеко до Усі ми мертві». Ну по-перше, які «Усі ми мертві»? Тільки через те, що і там, і там гра на виживання, не доцільно їх порівнювати та казати, що один серіал не дотягує до іншого. По-друге, особисто я із нетерпінням дивилась кожну нову серію. Мені справді було цікаво, як вони опинились і такій жорстокій грі і як це все вирішиться. А ще розвʼязка мені нагадала один корейській фільм. Але назву писати не буду, так як це буде дуже великим спойлером.

Місцями мені було важко додивитись цей серіал. Але я рада, що все ж знайшла в собі сили. Воно було того варте. Як мінімум візуальна частина серіалу просто неймовірна. Гарні сцени, яскрава картинка, гардероб акторів. Дуже люблю подібний стиль. Також окремої уваги заслуговує IU. Вона чудово впоралась з вередливою та примхливою власницею готелю. В цілому всі актори були добре підібрані. На самому початку було дуже шкода, що роль менеджера виконав не Лі До Хьон. Але впродовж серіалу зрозуміла, що йому більше личила роль з минулого. Ще порадувало невеличке камео Кім Су Хьона в сцені після титрів 16 серії.
Остання серія наповнена драмою. Але в гарному сенсі. Насправді, мало таких серіалів, де все закінчується так правильно та логічно. Приємно таке дивитись.

Так, я це побачила ще в перші дні після виходу, але на той момент було лише 4 серії озвучено. А зараз вже нарешті озвучили повністю.

Я довго чекала на українську озвучку цього фільму, тому подивилась його аж через пів року після виходу. Скажу одразу, очікування були того варті. Але я чесно не думала, що цей фільм настільки мене вразить. Так, це типова антиутопія, в якій чітко показано, що гірших монстрів, аніж люди, не існує. Мені сподобались ролі головних протагоніста та антагоніста. Та і Пак Бо Йон я спочатку не впізнала, так гарно вона вжилась у роль. Її остання репліка в фільмі ідеально завершує всю картину. І залишає після себе дуже важке відчуття. Не впевнена, що колись його передивлюсь, так як він точно не легкого кіно для фону.
Українська озвучка є на BambooUa

Доволі дивні почуття від дорами залишились. Перші три серії прям сподобались. З 4 по 7 якась нуднятіна, через яку місцями хотілось перестати дивитись. Але 8 серія розставила все по своїх місцях. В цілому, цікава задумка. Але майже те саме, тільки цікавіше обігране я бачила в «Вартівнику». За що тут можна поставити жирних плюс, так це за ефектні зйомки. Переходи кадра дуже цікаві.

Типова історія про Попелюшку. Але, вона передана настільки легко та ненавʼязливо, що якось я подивилась її на одному диханні. Відео з цієї дорами в якійсь момент просто заполонили мій тікток, але подивитись її я знайшла час лише зараз. Мені подобається, що головна героїня не якась мямля, яка ні на що не спроможна, а дійсно гарний спеціаліст своєї справи та відстоює свою роботу. Ну і головний герой теж не балувана нєженка-чеболь, який нічого окрім грошей в цьому світі не бачив. Ще сподобалось, що в дорамі гарний юмор. В деяких серіях дуже сміялась. І тут нема якоїсь навʼязливої драми, коли сценаристи намагаються зробити крутий сюжетний поворот в стилі «все пропало».

Автори напевно надихались Джоном Віком. Але вони взяли все саме гарне від фільмів і перенесли це в серіал. Напружена, темна атмосфера, без всякої романтики. Купа озброєних до зубів найманців. Я ще в першій серії розчарувалась, що Лі Дон Ука буде мало. Але даремно. Так як впродовж 8 серій нам поступово розкривають минуле головних героїв і того самого Дон Ука там предостатньо. Кім Хьо Джун теж справилась з роллю. Наче така проста дівчинка, але не все так просто.
Ще окремо хочеться сказати за музичний супровід. Він шикарний. Кожну мелодію хочеться додати в плейліст та слухати при поганому настрої.
Чесно кажучі, після «Найгірше зло», яке теж випустив Disney+, в мене не було якихось особливих надій на цей серіал. Але, тут серіал перевищив всі очікування. Ну і остання сцена просто топ!

Це безумовно дуже крута дорама. Але мені трошки не вистачало напруги та жаху протягом всіх 10 серій.
Гуртожиток, в якому розгортаються події, дійсно дуже атмосферне місце. Напевно, там в без таких сусідів можна трошки зʼїхати з глузду.
А ще, хотілось би відмітити Лі Дон Ука. Він як в завжди прекрасно впорався з цією роллю. Такий образ йому дуже личить.