| Країни: | Південна Корея |
|---|---|
| Жанр: |
драма
романтичний
комедія
кримінальний
детектив |
| Мова оригіналу: | корейська |
| Прем'єра в світі: | 23 липня 2018 |
| Режисери: | Soo-Won Jo, Kim Young-hwan |
Це історія про 17-річну скрипальку, яка через нещасний випадок впадає у кому на 13 років. А коли вона приходить до тями, то світ навколо неї вже зовсім інший, і власному тілу вже 30 років. Доля зводить дівчину з чоловіком, який теж втік від навколишнього світу, після втрати коханої він, покинувши все, став відлюдником. Вони разом почнуть вчитися жити і кохати заново.
JustWatch
Код для перегляду рейтингу кінобази
Режисери: Soo-Won Jo, Kim Young-hwan
Сценарист: Jo Sung-hee
Я починав дивитися "Досі 17", очікуючи зворушливу, цілющу драму про другий шанс і дорослішання після втраченої молодості. Натомість отримав лише розчарування, побудоване навколо головного героя, який поводиться як асоціальний, безсердечний тип, а серіал подає це як «дивакуватість» чи навіть «милу рису». І при цьому йому ніхто не надає належної відповідальності.
Головний герой показаний емоційно загальмованим, відлюдькуватим і зневажливим до оточення. Драма постійно виправдовує його поведінку, ніби це чарівна ексцентричність, але правда в тому, що саме він зруйнував життя головної героїні, коли спеціально вказав на неправильну автобусну зупинку. Далі він лише продовжував бути різким і байдужим до неї, навіть тоді, коли вона була найбільш вразливою. Найгірше ж те, що він приховує факт, що саме через нього вона втратила 13 років свого життя. Це не дивакуватість — це егоїзм, безвідповідальність і жорстокість.
Чесно кажучи, якби не його племінник-школяр (який виявляє більше ... доброти й здорового глузду, ніж дорослий головний герой), героїня залишилася б на холодній вулиці без жодної підтримки. Парадокс у тому, що я майже вболівав за племінника і героїню, але різниця у віці робить це нереальним. І все ж, показово, що підлітковий персонаж виглядає кращим партнером, ніж дорослий чоловік, прописаний як головний романтичний герой. Реалістично було б, якби героїня подала до суду на нього за той «жарт» на автобусній зупинці, який зруйнував її життя, і знайшла нормальну людину.
Сама головна героїня — ще одна слабка ланка. Попри назву, вона частіше нагадує не «тридцять, але сімнадцять», а «тридцять, але сім». Серіал занадто часто зображує її інфантильною, роблячи безпорадною замість того, щоб показати її справді зрозумілою і близькою.
А тепер про суперницю-скрипальку. Її сюжетна лінія виглядає абсурдно. Вона постійно нервує і сумнівається в собі, але насправді вона нічого поганого не зробила. Ну і що, що у 17 років вона не була такою вправною, як головна героїня? Зараз вона успішна професійна музикантка, яка заробляє гроші своєю грою. Чому сценаристи роблять з цього стільки драми? Це штучно й несправедливо.
З рештою, головна проблема в тому, що серіал занадто намагається виправдати героя, чия поведінка не лише неприємна, а й шкідлива. Жодна трагічна передісторія не зітре факту, що він зруйнував життя головній героїні і продовжував її принижувати після пробудження. Тому їхня «романтика» виглядає не просто неправдоподібною, а відверто огидною.
Вердикт: одна з тих драм, що маскується під «цілющу», але насправді лише нормалізує токсичну поведінку та інфантилізує героїню. Дивитися складно, щойно розумієш основні проблеми.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати