Це буквально казка про Попелюшку, тільки в головній ролі тут не красуня, що залишилась без батька, а її зведена потворна сестра. Музика у фільмі нагадує "Три горішки для Попелюшки" (1973), але класичні казкові мелодії в суміші з синтвейвом створюють неприємний дисонанс із тим, що відбувається на екрані посилюючи відчуття огиди. Дратують і накладені фільтри, стилізовані під “класичні” фільми-казки 60-80-х.
Фільм сприймається як суміш Декамерона, Сонної Лощини, діснеївської Попелюшки та боді-хорору в стилі Кроненберга. Особисто мені фільм не сподобався. Дуже повільний сюжет, що ледве тягнеться, без глибини й розвитку. Порівняння з The Substance (2024) взагалі не витримує критики. Це як порівнювати щебінь із сапфіром. Абсолютно різний рівень акторської гри, операторської роботи й режисури.
З іншого боку, приємно бачити оригінальний європейський фільм, і це вже заслуговує на повагу. Окремо варто відзначити Lea Myren (Elvira) яка нагадує Міа Ґот у Pearl.
Остання чверть фі ... льму справді трохи бридка, але зовсім не настільки, як її описують в інтернеті. Так, є кілька неприємних моментів, але нічого особливого для “ветеранів жанру”. Тож якщо ви вже майже додивилися фільм і запитуєте себе: «А де ж та сама "жерсть"?» - дочекайтесь фіналу.
А ви знали, що в оригінальній версії казки братів Грімм зведені сестри різали собі пальці, щоб влізти в туфельку? Але, на жаль, скільки б пальців The Ugly Stepsister не відрізала - туфелька все одно не підходить.