Історія дитинства, приправлена явно вигаданою детективною сюжетною лінією. Та вражає зовсім не вона.
Фільм вийшов не нудним. Відзначу хорошу гру всіх акторів.
Щоправда трохи лячно виглядає в кадрі застигле тюнінговане пластикою обличчя Ніколь Кідман. Що в ролі молодої жінки, що в ролі старшої, актриса виглядає однаково неприродно й ляльково.
Зворушлива історія дружби з українцем Борисом схоже взята з життя, таким щирим, не ідеальним, суперечливим виглядає цей персонаж. Не знаю чому він тут українець, міг би бути і словаком, і хорватом і т.п. Можливо це данина сучасній світовій моді на Україну.
Сім'я, яка спочатку приймає сироту до себе також ніби списана з якоїсь реальної сім'ї. Відповідальний батько підірвав здоров'я, стараючись заробити кошти на утримання молодої дружини та дітей. І от він досяг мети, одружився з порядною дівчиною, народилися четверо дітей, великий будинок - повна чаша. Але руки у нього трусяться від нервового тремору, а діти не розуміють його п ... оетичних декламацій і захоплення красою морської стихії.
Проте Тедді забирає до себе батько-пиятик, що провадить жалюгідне існування у нетрях промислової зони. Гра талановитої актриси Сари Полсон дещо пом'якшує образ мачухи, жінки-відбивалки, яка забрала батька з сім'ї. Вона солодкаво підлещується до свого чоловіка і як усі жінки такого типу, жорстоко ставиться до дитини суперниці, хоча тієї вже нема на цьому світі.
Таке дитинство і ворогу не зичу!
Сподобалось те, що не був зроблений штучний хеппі-енд.
Фільм врятувала хороша гра акторів і правдиве зображення болючих людських почуттів.
Загалом вийшло лише на тверду 7.
Сценарій іноді ніби зшитий з клаптиків.
Діккенс все таки був генієм, тому йому це вдалося, йому одному, - поєднати вигадану детективну розважальну лінію з описом дитинства сироти в "Пригодах Олівера Твіста".