Попередження: рецензія містить спойлери
«Драйв» працює не на рівні складної інтелектуальної головоломки, а на рівні атмосфери, емоцій, стилю і візуальної мови. Ось що насправді важливо для того, щоб цей фільм «зайшов»:
- Терпіння до повільного темпу
- Відкритість до мінімалізму (мало діалогів, довгі плани, мовчання)
- Смак до естетики (неон, синтвейв, ретро-стиль 80-х)
- Готовність сприймати насильство як частину емоційного контрасту, а не просто «екшн»
- Досвід перегляду нестандартного кіно (Лінч, ранній Скорсезе, неонуар)
P.S. кому сподобався фільм, рекомендую подивитися «Водій» (The Driver) 1978 року, бо це прямий прототип і головне натхнення для «Драйву» 2011 року.
Попередження: рецензія містить спойлери
Починається фільм як нуднуватий атмосферний артхаус, продовжується - як дешевий бойовик із кровіщею. Головний герой то сидить і дивиться в нікуди, весь такий загадковий, то мочить бандитів з особливою жорстокістю. Назва "Драйв" сюди категорично не підходить - перша половина така "драйвова", що можна заснути, друга - не стільки драйвова, скільки трешова. На мою думку, дуже переоцінений фільм з претензією на оригінальність та намаганням шокувати глядача кров'ю-кишками. До того ж, те, як романтизовано показаний головний герой, викликало неприємні асоціації з "Братом" та "Бригадою".