18 століття без прикрас

may4444 8 листопада 2025, 15:26

Фільм сподобався, не як видатний, а як якісний.
Це артхаусне кіно з притаманними йому безжалісним і незручним реалізмом, серйозним підходом до історичного матеріалу. Це не гра у рококо і не гра у драму.
Візуальна складова нагадує Вісконті або Фелліні, похмурі кольори, холод кам'яних палаців.
Це як спостерігати справжнє життя сім'ї Моцарта, або дуже наближене до того, що насправді було.
Якщо вам набридло кіно, яке придурюється і виламується, ласкаво прошу у світ, який він є. Він страхолюдний, проте точно цікавіший за вигадки.
У 18 сторіччі спали в холодних кімнатах, милися раз у місяць, їздили у незручних екіпажах, дітей могли відправити в монастир, так було.
Ми зараз живемо у музичному середньовіччі й занепаді, тому що сучасна музика примітивніша за класичну. Не все прогресує, дещо й деградує, ага.
А ось у 18 сторіччі музика сягала вершин. Її якось розумів і народ, який відвідував оперні театри, і аристократи, які щедро оплачували роботу музикантів.
В моду входять талановиті діти, концерти вундеркіндів. І заробити на цій моді вирішує Леопольд Моцарт, батько Вольфганга і Наннерль, терплячий вчитель музики.
З 5 років віку дітей він з ним щодня старанно репетирує. Сім'я гастролює по маєтках європейських аристократів та королів.
І саме завдяки такій експлуатації дитячої праці, людство й отримало свого найвидатнішого композитора, Вольфганга Амадея Моцарта, не лише генія, а й улюбленця долі.
Хтось улюбленець, а хтось і ні.
Його сестрі Наннерль довелося задовольнитися нещасливим коханням і неможливістю кар'єри.Так буває, так може трапитися.
Якщо ви не хочете про це знати, не дивіться цей фільм.
Зайве казати, що увесь фільм супроводжує ангельської краси класична музика, прекрасна, як вічна людська душа, яка співає, коли їй боляче.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: