Володимир Войтенко: Корабель дурнів - Рецензія до фільму «Корабель дурнів» / Ship of Fools

Джерело: https://web.archive.org/web/20121208044631/http://kinokolo.ua/argument/2222/

Володимир Войтенко, АК

Події у знаменитій стрічці класика американського кіна Стенлі Креймера
«Корабель дурнів / Ship of Fools (1965), що в програмі вночі з 25 на 26 листопада 2012 о 00:20, розгортаються на початку 1930-х років. Місце дії – пасажирський лайнер, що пливе під веселу музику з Мексики до Німеччини. Він ущерть заповнений різними людьми. Що це за корабель, що це за люди? Є питання, є і відповіді.

Отже, ці люди на „кораблі дурнів” постають певним символом людського суспільства, що страждає від пороків та ницих пристрастей. І саме це, на думку авторів, зрештою стане причиною приходу до влади Гітлера. Саме так – у літературній першооснові, в однойменному романі американської письменниці Енн Поттер. Ну і, власне, в його екранізації – у фільмі Стенлі Креймера.

Взагалі ж, образ „Корабля дурнів” у світовій культурі досить давній. Ця назва, зокрема, відсилає нас до двох знакових творів європейської літератури й мистецтва. Передусім, це сатирична поема німецького письменника Себастьяна Бранта, що була видрукувана наприкінці 15 століття і зажила правдивої слави та великої популярности. Ну і, звісно, йдеться про картину знаменитого голландського художника Ієронімуса Босха, написану невдовзі по тому, і яка нині експонується в Луврі. І це алегорії суспільного корабля, що прямує в Пекло.

Заокеанські кінознавці вважають, що Стенлі Креймер був найзнаменитішим, як вони кажуть, меседж-режисером двох повоєнних десятиліть американського кінематографа. Він є одним з тієї плеяди кінематографістів, які були налаштовані своїми фільмами не розважати глядачів, а змінювати світ. Сказати б, ідеться про кіномистецтво соціального послання. Фільми обов’язково спрямовувалися проти чогось – проти фашизму, расизму, антисемітизму, нетерпимости тощо. І це робилося щиро, поза будь-яким державним анґажементом. Тому стрічки Креймера та його однодумців не назвеш пропаґандою, хоча їх часто і небезпідставно звинувачували у дидактичності й тенденційності.

Що ж до кіношляху Стенлі Креймера, то його кар’єра – це хрестоматійне втілення американської мрії: розпочинав підсобним працівником на студії, потім був клерком, помічником сценариста, під час війни фільмував антифашистські пропаґандистські стрічки, а по війні вже продюсував і знімав велике кіно самостійно.

Повертаючись до фільму Креймера «Корабель дурнів», у якому, зокрема, головні жіночі ролі виконують неперевершені Вів’єн Лі і Сімона Сіньйоре, варто зауважити, що він залишається одним з найвиразніших художніх, мистецьких свідчень про ХХ століття.

Для такого свідчення про жорстоку добу, виявляється, не обов’язково нагромаджувати гори трупів на екрані. Варто лиш показати, як люди в доброму гуморі прямують до могили. Втім, Себастьян Брант, Ієронімус Босх, Стенлі Креймер – вони не так вели про минуле, як застерігали сучасників перед майбутнім, що є сумою наших повсякденних вчинків. Отже, це своєрідні мистецькі листи-попередження, адресовані нам з вами.