7/10 Нарешті щось цікавеньке з Ходоровським

Фільм про Алехандра Ходоровського виявився досить цікавим, і я навіть додивився його до кінця. Причина дуже проста: режисер цього фільму - не Ходоровський. Бо з тою нудятиною, що натворив кінорежисер Ходоровський, я зміг так-сяк ознайомитись лише завдяки кнопці перемотки. А тут з'ясувалось, що й сам Ходоровський, попри звичну самозакоханість великого художника, може бути цікавим оповідачем, якщо тільки не давати йому кінокамеру в руки. Але найбільше пощастило Френку Герберту: мало хто захотів би читати його "Дюну", переглянувши перед цим екранізацію Ходоровського, якби вона, не дай боже, існувала. Втім, Алехандро у цій документалці й сам зізнається, що "Дюну" не читав, коли прийняв рішення її екранізувати. І справді: навіщо воно йому? Він жеж, трясця, великий режисер, а не великий читач! А всі оригінальні ідеї для фільму можна легко взяти прямо в себе з голови. Мабуть, якраз цього найбільше і злякались мудрі голівудські євреї, вчасно відмовившись фінансувати генія авангарду. Грошей не дали, але деякими ідеями потім скористалися. Таке буває...

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: