may4444

Дія розгортається у Версалі часів Короля-Сонця. Палац будується, створюються дивовижні прекрасні сади, які будуть викликати захват у наступних поколінь.
Фільм розповідає про садівницю і головного садівника, які самовіддано працюють над цим шедевром ландшафтного дизайну.
Між ними спалахують почуття.
Сюжет може бути.
Питання тільки до Кейт Уїнслет. Вона розучилася грати? Чому вона совається по екрану, не перевтілюючись в образ садівниці? Відколи просто напружити обличчя, руки і тіло означає грати роль? Перекошена гримаса тривоги не покидає обличчя Кейт увесь фільм. Але цього не досить!
Українці Станіславський і Немирович-Данченко давним давно пояснили акторам що значить грати на повну, перевтілюючись в персонажа.
Особистість акторки Вїнслет має зникнути, поступившись місцем особистості героїні, але Кейт навпаки випинає свою особистість і заповнює нею увесь простір фільму.
Чому сучасні актори такого рівня, як Вінслет, дозволяють собі грати так, що глядач ні на секунду не може забути, що перед ним актриса Вїнслет, яка старається, а не власне садівниця?
Незліченне море фільмів були зіпсовані такою ледащою грою акторів.
Замість почуттів глядач отримав імітацію почуттів і прохідний фільм.
Підійде для перегляду людині, яка у моменті не хоче надто хвилюватися, і хоче не дивитися кіно, а робити вигляд, що дивиться.
2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: