Розташована біля мальовничого річкового каньйону на заході України, пацифістська громада з унікальними релігійними віруваннями бачить, як її мирний спосіб життя поступово руйнується через регулярні повені і, зрештою, несподівану війну.
Фільм розповідає історію двох українських військовослужбовиць, найкращих подруг і дотепних парамедикинь під позивними «Куба» і «Аляска» на передовій російсько-української війни, які переживають спільну для всіх солдатів історію: чим довше вони захищають Україну, тим більше втрачають зв’язок з друзями, родиною та колишнім життям.
Стрічка складатиметься з фрагментів місць, людей, розмов, інтервʼю та звуків навколо. Усі разом вони перетворюються на мозаїку нормалізації відчуття московської війни серед українців.
Україна, 1990-ті роки. Упродовж насиченого подіями дитинства й бурхливої юності хлопець спілкується з ветераном війни з ПТСР, і це зрештою формує його майбутнє.
“Цей дощ ніколи не скінчиться” веде глядачів потужною, захопливою подорожжю крізь нескінченний людський цикл війни та миру. Фільм слідкує за життям 20-річного Андрія Сулеймана, який намагається забезпечити своє майбутнє, одночасно працюючи з людськими жертвами збройних конфліктів. Від війни в Сирії до московської війни Україні, існування Андрія обрамлене ніби вічним потоком життя і смерті.
Фільм про шлях постраждалих від домашнього насильства. Це історії жінок, кожна з яких змінює своє життя, виходячи з кола насильства. Але ці зміни виявляються довгим та складним процесом роботи над собою та своїми відносинами з навколишнім світом. Від дзвінка в поліцію, життя у притулку до повернення до самої себе, жінки наважуються пройти цей шлях заради себе та своїх дітей.
Стрічка є колективним портретом семи визначних жінок української культури: письменниці Софії Андрухович, культурної журналістки Віри Балдинюк, дириґентки Оксани Линів, художниці Аліни Клейтман, театральної режисерки Тамари Трунової, культурної менеджерки Юлії Федів та кінорежисерки Ірини Цілик.
У листопаді 2015 року у Вероні сталося одне з найзухваліших пограбувань століття: з музею Кастельвеккіо було викрадено 17 картин, серед яких полотна Рубенса, Тинторетто, Мантеньї, Карото, Беліні і навіть візитівка музею «Мадонна з куріпкою» роботи Пізанелло.
Викрадення була блискуче зрежисовано, тож по гарячих слідах зловити грабіжників не вдалося. Поліцейські запідозрили, що до пограбування причетна людина, яка працює в музеї. Несподівано з’явилася інформація, що полотна можуть перебувати в Україні. Дізнавшись про це, директор департаменту розслідувань української прикордонної служби, ризикуючи власною репутацією, починає власне розслідування в обхід офіційного.
У фільмі йдеться про сім'ю, яка живе в так званій «червоній зоні» Донеччини, де вже шостий рік тривають московські воєнні дії. Буденність для цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть герої стрічки, не припиняються. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама й діти мають захоплення, грають на музичних інструментах і, що найцікавіше, знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
Відтоді як 2014 року російські окупанти організували повстання на сході України, сотні жінок приєдналися до лав армії ЗСУ. Лише одиниці дійшли до лінії фронту. Режисерка Маша їде у зону бойових дій, щоб стежити за повсякденним життям трьох таких жінок.
Це історія про людей, які втратили себе у житті, опинилися на вулиці, але завдяки спільноті «Емаус-Оселя» змогли встати на ноги та знайти своє місце в житті, їхній дім та родину. І об'єднавшись почали допомагати іншим.
Чоловік згадує неймовірні події свого життя у дешевому борделі біля підніжжя Афінської фортеці. Його пошуки кохання та слави переповідає й переживає наново багато людей: повія з неспокутним минулим, невдачливий гангстер, іконописець без віри… Спогади зраджують чоловіка, але він знає напевно: в одному з цих життів його вб’ють.
Мови Англійська, Арабська, Грецька, Турецька, Українська
Аномально великий шторм виносить на берег міста авіабомбу часів Другої світової війни. Міська влада вирішує евакуювати район, в якому це сталося. Христина, сорокарічна самотня жінка, слідує інструкціям рятувальників та прибуває в пункт збору людей театр. Саме там вона зустрічає Іллю монтувальника сцени, який відповідальний за розміщення людей. Та напевно ці двоє зустрілися не просто так.
Містика, чарівні істоти та суворі реалії життя в новому погляді на Чорнобильську зону відчуження. Чудернацька історія про родину, яка залишилась після аварії та намагається продовжити жити як раніше. Головує в сім’ї баба Пріся, що товаришує з русалками, під’їдає галюциногенні гриби і якось у війну зарізала дванадцятьох есесівців. З нею живуть онук Вовчик і донька Слава, яку свого часу покинув чоловік. Неочікувано їх розмірене життя закінчується — баба Пріся отримує містичне попередження про катастрофу, що станеться найближчим часом.
«Невидимий Батальйон» (англ. «Invisible Battalion») — український документальний кіноальманах про жінок в умовах бойових дій на Сході України. Перший український документальний фільм про війну і жінок на війні, знятий жінками.
Чоловік лагодить свою рибальську сітку та йде на міст. Два трамваї стикаються один з одним – ніхто не постраждав, а контактний дріт відновлюється в той же день. Для робітників заводу проводиться невеликий концерт, де щирий виступ скрипальки змушує їх плакати. Бомби падають у море, та всім байдуже. Повсякдення Маріуполя – розташованого на схід від Криму українського міста, колись заселеного греками – визначене загрозою бомбардувань. Це візуально сильна пошана кризовому місту, присвячена його поетам та чоботярам.
У пошуках ВВшника, який став бранцем 20 лютого 2014 року у Києві (Україна), студент факультету біології-протестувальник Сашко дійшов аж на передову, де точиться війна між Росією та Україною. Там він зустрічає Івана, українського бійця-добровольця, що приховує таємницю, яка може підірвати режим крихкого перемир’я та розпалити революцію.
Фільм-хроніка показує 93-денний період зими 2013-2014, описуючи події як рух за громадянські права, що перетворюється на підтримувану мільйонами людей революцію і громадянську непокору. До нього увійшли інтерв’ю з протестувальниками, записи з місця подій та "великомасштабний" погляд на конфлікт, заявив Netflix.
"Молитва за Україну" — це культурний пам’ятник тим, хто ціною свого добробуту, здоров'я і навіть життя відстоював свої права та права своїх дітей на гідне майбутнє у власній країні. У фільмі, окрім іншого, є історія про хлопчика Ромку, який жив на Майдані і кидав коктейлі Молотова. Автори картини також знайшли відеозаписи розмови з Сергієм Нігояном — 21-річним дніпропетровцем, який став першою жертвою розстрілів.
Зберегти в
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!