Паризька проститутка Ніколь та її приятель Деде, дрібний рекетир, жили відносно спокійно до тієї миті, коли був убитий один з поліцейських інформаторів. Підшукуючи заміну, поліція зупиняє свій вибір на Деде, і життя “солодкої парочки” суттєво ускладнюється...
Страховий агент Ален Дюрей (Патрік Девар), що перебуває в депресії, хоче накласти на себе руки. Він проходить курс лікування революційним методом «флеш-терапії». За цією методикою область гіпоталамуса бомбардується променями. Той, хто раніше був у депресії, стає «щасливою людиною», випромінює вічний оптимізм і в сексуальному, і професійному житті діє бездоганно, як робот. Дивлячись на чоловіка, дружина агента впадає в депресію, а потім сама проходить «флеш-терапію». Лікар П'єр Валуа (Жак Дютрон), що розробив цей спосіб лікування, зі смутком спостерігає за блаженними монстрами, створеними його стараннями, і не бачить для себе іншого виходу, окрім «флеш-терапії». Незабаром уся країна вступить в еру «флеш-терапії», сплаченої державною страховкою.
Найманий вбивця Крістіан Мореллі (Ален Делон) після 10 років "роботи" вирішує "зав’язати" і виїхати на відпочинок. Цілком зрозуміло, що колишні замовники незадоволені його рішенням, він дуже багато знає про їхні справи, а крім того він найкраще виконує брудну "роботу". Крістіан ховається у сільській місцевості і зустрічає там Клер (Катрін Денев), між ними спалахує любов…
Жак і Сімон - два привабливі автомобільні злодії. Коли починається друга світова війна і німці захоплюють Францію, парочка вирішує перекваліфіковуватися в нальотчиків. За допомогою повії Лоли приятелі організовують банду, яка стане допомогати спроможнім громадянам розлучатися із зайвими грошима.
Але на слід зграї виходить пильний інспектор поліції, який не зупиниться ні перед чим, щоб зловити злочинців.
Друга частина відомої кримінальної драми про нью-йоркського поліцейського Папая-Дойла. Сужитель закону продовжує свою запеклу і криваву боротьбу проти продавців наркотиків. На цей раз ареною напруженої дії є Марсель, де наш герой попадає в запутану мережу наркобізнесу, наполегливо йде по слідах гангстерів. В міру можливостей йому допомагають французькі полицейські.
Монік Бастід нестерпно болісно згасає від раку, і цей процес, як дзеркало відображає оточуючих. Для них хвора - як гиря на нозі каторжника, що не дозволяє жити. Режисер чітко вибудовує фільм з найточніших сцен, які відкривають глядачеві сина, який не знає, як і навіщо жити, «мишачого жеребчика» батька, який тільки те і робить, що п'є і пристає до дівчат, бездушну і егоїстичну невістку...
Вмирання Монік прирівняне до всіх інших подій життя, воно не вибивається з подій - так поволі гасне вольфрамова нитка в лампочці, щоб перегоріти в одну мить. Семихвилинна сцена агонії здається нескінченною - гіпсова маска обличчя, дихання, що роздирає горло. Але все таки смерть, як подія, що не належить до життя, розставляє все по своїх місцях. Правда, ненадовго.