Талановитий автогонщик Джіро Канзакі втрачає місце в європейській команді після невдалого інциденту на трасі й повертається до Японії. Там він дізнається, що рідний дім перетворився на дитячий притулок, де мешкають діти з непростими долями. Хоча Джіро не любить дітей і мріє лише повернутися в автоспорт, поступово він починає змінюватися під впливом нових знайомств. Спілкування з вихованцями, родиною та вихователями допомагає йому переосмислити власне життя, знайти нову мету й відкрити в собі здатність піклуватися про інших.
Шкільний джазовий оркестр їде на змагання по бейсболу, щоб підтримати свою команду. Однак, в дорозі усі музиканти з’їдають щось не те і отруюються. Томоко з подругами вирішують відстояти честь школи та одночасно уникнути додаткових занять з математики, тому беруться за музичні інструменти. Вони готуються до виступу, але напередодні концерту змушені поступитися місцем одужавшим оркестрантам. Проте, Томоко та інші дівчата, захопившись музикою, не збираються відступати.
Студент психології Юкі Кай знайомиться з талановитою скрипалькою Сае, яка після втрати слуху замкнулася у власному світі. Їхнє спілкування поступово переходить у мову жестів, відкриваючи нові можливості для взаєморозуміння та щирих почуттів. Разом із друзями вони переживають непростий період дорослішання, пошуку роботи, перших кохань і невпевненості в майбутньому. Сае вчиться знову довіряти людям, а Кай знаходить сили визначитися зі своїм життєвим шляхом. Це тепла історія про любов, підтримку та силу людського зв'язку.
Зустріч звичайного студента та загадкової дівчини, яка живе відокремлено від світу, змінює їхні життя. Попри фізичні обмеження та складний характер, вона відкриває перед ним новий погляд на реальність. Разом вони поступово долають бар’єри, вчаться довіряти й приймати одне одного. Їхні стосунки сповнені ніжності та складних рішень, адже кожен мусить визначити власний шлях. Це історія про прийняття, свободу та силу почуттів, які допомагають подолати страхи й невпевненість.
Події розгортаються у 1950–1960-х роках у місті Ікеда, Осака, й показані очима 16-річної Фуюко, наймолодшої доньки родини Івата, що тримає пекарню. Їхня мати Теруко — невтомна, амбітна жінка, яка прагне втілити власні мрії через дітей і постійно підштовхує їх до успіху. Старша донька, відповідаючи її сподіванням, стає фігуристкою, друга здобуває славу професійної співачки. На цьому тлі Фуюко шукає себе не в гучних сценах, а в щоденній праці: вона знаходить справжню радість у випіканні хліба, сімейній справі та маленьких перемогах. Драма досліджує сімейні очікування, післявоєнні зміни та ціну самореалізації у провінційному житті.