Дмитро Сухолиткий-Собчук – український сценарист, режисер.
Народився 23 березня 1983 року в місті Умань. Родина з Івано-Франківської області. Батько – науковець, який проводив дослідження, через що багато їздив країною (сестра народилася в Києві). З трьох до шести років жив з батьками у селі Стецівка на Франківщині. Саме це село режисер увічнив у своїй короткометражці «Борода»). У «Бороді» відтворено максимальні спогади про хату дитинства, в якій проводив по три місяці літа та зимові канікули. Т ... ам само сталася зустріч з народним звичаєм водити Маланку, що так само знайшла відбиток у його творчості (короткометрівка «Красна Маланка», повнометражний «Памфір»).
Розташована біля мальовничого річкового каньйону на заході України, пацифістська громада з унікальними релігійними віруваннями бачить, як її мирний спосіб життя поступово руйнується через регулярні повені і, зрештою, несподівану війну.
Історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. Події розгортаються на заході Україні напередодні традиційного карнавалу Маланки. Памфір повертається до своєї родини після тривалої відсутності. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал в молитовному домі, Памфір змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Щоб відплатити за провину сина, Памфір звертає на ризикований шлях з незворотніми наслідками.
Українська реальність розділена на два періоди — до і після війни. У національному опорі кожен громадянин і кожна громадянка намагається допомогти. Українці/-ки змінюють професії й адаптуються до потреб воєнного часу. Скульптор(к)и виробляють протитанкові перешкоди у своїх майстернях. Наче «Теракотова армія», мовчазні постаті відомих українців, янголів, козаків, а також численні копії Ісуса Христа, завмерли в передчутті нових творів. Майстри зварюють захисні металеві конструкції для ЗСУ.
«Штангіст» — короткометрівка про вартість перемоги у професійному спорті.
Стрічка розповідає про спортсмена-важкоатлета, що готується до престижного міжнародного чемпіонату, і намагається впоратися з психологічними складнощами що виникають у стосунках з коханою та близькими.
У розпалі життєвої кризи Тамара намагається дізнатися, чи заразилася вона сказом від собаки, що вкусила її на вулиці. Аж раптом до неї додому приходить жінка – молода коханка її чоловіка.
Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Українська Нова Хвиля 20/16+.
На перехресті провінційної дороги та міжнародної траси розпочинає і закінчує свій день циганська громада невеликого румунського містечка. Точка перетину географічних шляхів, що відділяє їх від решти світу.
Розповідь про 30-річного чоловіка, який приїздить у будинок дідуся, де він не був з дитинства. Сусіди забули та не впізнають Санька, і знайти спільну мову з навколишніми дуже важко. Єдина впізнає його Софійка. У дівчини не склалось особисте життя, і більш того, вона залишилась з дитиною сама. Головні герої дружили в дитинстві, але зараз між ними прірва. Софія живе поверхом вище у будинку, де жив дід Санька, і Санько сам живе спогадами минулого і поводить себе тут як семирічний хлопчик.
Історія жителів румунського села Красна, яке знаходиться на території України. Вони готуються до свята Маланки, свята, яке є знаковою подією для кожного краснянина. А для молодих краснянських хлопців – це взагалі своєрідний обряд посвячення у житті. Маланка – карнавал, де кожен бере участь і має свою роль у химерному язичницькому дійстві. Фільм складається з 5-ти новел, у яких мова йде про долю головних героїв. Кожна з новел розкриває природу та сутність одного з персонажів свята Маланки на фоні різних подій та життєвих колізій, відзнятих за участю різних людей. Герої – представники певного архетипу персонажа свята, так би мовити, роль одна – актори різні. Персонажем, який проходить своєрідним контрапунктом через всі новели, є майстер масок Георгій Ілліч. Розповіді та сюжетні лінії всіх персонажів постійно перетинаються і переплітаються між собою упродовж усього фільму, неначе на великому полотні.
Старий чоловік доживає віку сам у порожньому напівзруйнованому селі. Ім’я старого пам’ятає хіба що його донька та сусід Ґєник. Люди в селі, позаочі, називають старого — Борода. Та доньки нема поруч, а сусід не розуміє, що в старого на душі...
Україно, goodbye! — це український кіноальманах — збірка короткометражних фільмів про госту соціальну проблему України – еміґрацію за кордон. До збірки входить 25 короткометражних фільмів українською або московською.
На життєвому шляху людини є періоди, коли треба приймати рішення, чимось поступатися, з чимось миритися, а щось відстоювати. На світанку мати благословляє сина в дорогу, його проводжає батько, разом вони ідуть до станції. Там на хлопця чекає його дівчина, яка не просто проводжає, але навіть збирається з ним у дорогу. Батько не пускає – вони залишаються тут, а герой-отрок – їде туди, де його чекає нове життя. Без батькового пильного ока, маминої опіки та дівочих сліз.
Василь живе в карпатському селі, тримає на собі господарство, та допомагає мамі з ліжникарством. Одного вечора на порозі дому з‘являється його молодший брат Іван, військовий ґей, який перед дислокацією на небезпечний напрямок хоче поговорити про свою останню волю, у випадку смерті бути кремованим партнером у Києві, а не похованим у землю в селі, де його ніколи не приймали. Це суперечить традиціям. Василь постає між дилемою виконати останню обіцянку брату, або ж вчинити так, як буде правильно для людей.
За сюжетом, Світлана – викладачка архітектури, займається репетиторством вдома. Одночасно відновлює свій будинок після деокупації. Оточення Світлани – це абітурієнти, сусідка, яка займається дивними психологічними практиками та слідчий Корній. Світлана дозволяє сусідці проводити сімейні розстановки за Геллінґером у своєму домі. Несподівано одна з розстановок запускає низку подій: абітурієнти натрапляють на небезпечну знахідку, а Корній зі Світланою переносяться в минуле більш ніж на 100 років. Об’єднані досвідом війни Світлана і Корній стають рідними людьми на один вечір.