Чим треба пожертвувати, щоб врятувати світ від катастрофи, що насувається? Своїм майном, своїм способом життя, а, може бути, своїм життям? Що покладе герой фільму на вівтар Всемогутнього Творця, якщо останній, звичайно, існує?!
Російський письменник Андрій Горчаков приїжджає до Італії у пошуках біографічних слідів кріпосного музиканта Павла Сосновського, що колись відвідав ці місця. Пошуки прикмет еміграційних днів життя музиканта — це і є те, що пов'язує Горчакова з перекладачкою Юдженією, що безпорадно намагається зрозуміти причину туги російського друга за допомогою тому віршів Арсенія Тарковського. Незабаром Горчаков починає усвідомлювати, що історія музиканта — це частково і його власна історія: у Італії він відчуває себе чужим, але і повернутися додому вже не може. Героя опановує обтяжливе заціпеніння, туга по батьківщині переходить в хворобу...
Герой картини болісно боїться втратити любов і розуміння близьких людей: матері, коханої жінки, сина. І відчуває, що життя з кожним днем все далі відводить їх один від одного. Намагаючись зберегти сім'ю, він звертається пам’яттю до найсильніших вражень свого дитинства, намагаючись у тому, дитячому, світосприйнятті знайти опору і виправдання своїм сьогоднішнім переживанням.
На космічну станцію, співпрацівники якої давно і марно намагаються зрозуміти загадки планети Соляріс, покритої Океаном, прибуває новий мешканець, психолог Кріс Кельвін, щоб розібратися в дивних повідомленнях, що поступають із станції, і "закрити" її разом зі всією безплідною "соляристикою". Спочатку йому здається, що ті вчені, що вціліли на станції з'їхали з глузду. Потім він і сам стає жертвою страшного марення: йому з'являється його колишня кохана Харі, що колись покінчила з собою на Землі.
