Мате́шко Анато́лій Микола́йович (нар. 29 вересня 1953, Гостомель) — радянський, російський та український актор, кінорежисер. Член Національної спілки кінематографістів України.
Під впливом старшої сестри (Ольга Матешко), після закінчення школи вступив на акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенко-Карого, який закінчив в 1976 і був направлений на кіностудію ім. О.Довженка.
Знявся у стрічках: «Ми переможемо!» (Армандо, Диплом за найкращу чоловіч ... у роль Республіканського кінофестивалю «Молодість», Київ, 1975), «В бій ідуть тільки „старики“» (льотчик), «Як гартувалась сталь» (комсомолець), «Земні та небесні пригоди» (Стас), «Канал» (Ігор), «Запрошення до танцю» (епіз.), «Голубі блискавки» (Дойников), «Суворе чоловіче життя» (Сорокін, «Ленфільм», Срібна медаль ім. О. П. Довженка), «Син чемпіона» (Клейменов), «Весь світ в очах твоїх» (епіз.), «Швидше за власну тінь» (Петро Корольов, к/с ім. М.Горького), «Петля Оріона» (Тамаркін), «Наталка Полтавка» (Петро), «Танкодром» (Окунєв), «На дворі XX століття», «Єлісейські поля», «Приятель небіжчика», «Завтра буде завтра» (2002, телес. 14 с.) та ін. Поставив фільми: «Зелений вогонь кози», «Чорна яма» (Приз Всесоюзного кінофестивалю в Баку, 1988), «Ха-бі-ас-си!», «Жінка для всіх», «День народження Буржуя» (2000), «День народження Буржуя-2» (2001), «Критичний стан» (2002), «Любителька приватного розшуку Даша Васильєва» (2003, 12 а), «Проти течії» (2004,8 с).
У центрі історії – психотерапевт Інга Штефан, яка після дивної загибелі декількох пацієнтів і зникнення нареченого, починає співпрацю із кримінальним відділом поліції. Допомагаючи правоохоронним органам розслідувати чергову справу, героїня намагається поставити себе на місце вбивці й знайти відповіді на питання: «Хто ти?», «Що тобою рухає?». Паралельно з поліцією, вона веде власне розслідування, в ході якого хоче дізнатись, хто стоїть за смертю її пацієнтів та нареченого...
Події відбуваються у зоні бойових дій, яка не має ані географічних назв, ані прив’язок до подій. 12 полонених і двох охоронців, які з фізичного знищення полонених влаштовують гру зі ставками. Події відбуваються протягом однієї доби, доби між життям і смертю. За сюжетом, жінка їде визволяти свого сина з полону абстрактних людей у цивільному. Вона й сама потрапляє у полон, з якого неможливо вирватися. Разом з нею інший герой стрічки — терорист-охоронець — намагається знайти свого полоненого сина.
Фільм кидає глядача до замкненого приміщення з полоненими, де відбувається 70% дії стрічки. Чи про українців ідеться, чи про росіян - глядач може тільки здогадуватися. У російськомовній стрічці немає ані географічних назв, ані прив'язок до подій...
Тут і перше кохання, і неординарні будні юних музикантів, та і в принципі, життя українців як воно є під призмою доброго та такого рідного гумору. Музика до фільму спеціально написана всесвітньо відомим гуртом Gogol Bordello. Той хто знайомий з їхньою творчістю, розуміє, з таким музичним супроводом нудьгувати не доведеться.
Епоха "дикого капіталізму" щосили набирала обертів, коли Анатолія кинула дружина. Молодий і розумний, зі знанням іноземної мови, але чомусь ніяк не вписувався в сучасне, абсолютно незбагненне для нього життя. Як нитка Аріадни в світі нової моралі стала для нього зустріч з колишнім однокласником Дімою, що успішно торгував у комерційному кіоску. Життя стає схожим на кіно. Необдуманий і легковажний вчинок Анатолія став першою ланкою в ланцюзі подій, в результаті яких було вбито чоловіка, що сам був найманим убивцею.
Мова: фільмували московською, для кінопрокату тоді ж дублювали українською
Дата прем'єри вказана неправильно. (для того щоб ранжувалося) Постер від вистави 2019 року http://dramteatr.uz.ua/repertuar/15-repertuar/vistavi/733-zhmenyaki.html
Про нелегку і повну трагізму долю однієї підкарпатької родини протягом кількох поколінь. Події відбуваються у непрості 30-40-ті роки. Батько-Жменяк намагається правдами й неправдами зібрати більше землі у своє володіння. Але не всі розуміють, що всю ту землю він все одно розділить між дітьми, коли прийде час помирати, і просто заздрять його володінням. Тим часом у дітей свої драми та трагедії, бо одна справа кохати когось, а інша справа — що батько про це думає, та кого він бачить за дружин своїм синам. А тут ще й зміни влади, тут ще й війна…
Повернувшись з фронту, Іван Лукич дізнався, що дружина зрадила йому. Він пішов від неї і дочки. Пізніше Іван намагався розшукати їх, але не вийшло. Пройшли роки. У нього — інша сім’я, дорослі діти й онук. І зовсім випадково він зустрічає Лізу, свою дочку, яка впевнена, що її батько загинув на фронті.
Екранізація однойменної п'єси Івана Котляревського.
Дія опери відбувається в Україні на Полтавщині. Джерелом твору є життя українського суспільства на початку XIX ст., лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади. У фільмі розповідається про розлуку дівчини з коханим-бідняком та одруження з немилим багатієм.
Фільмування відбувалося у Київському та Переяслав-Хмельницькому музеях народної архітектури і побуту УРСР.
Романтична історія про дорослішання і прийняття іншого занурює в атмосферу комуністичного Києва 1970-х років: з вуличними танцями у стилі диско, модними строкатими сорочками й штанами кльош, і спокійним, “застійним” плином часу.
Віктор – звичайний підліток, який вирішив трохи заробити грошей під час літніх канікул. Він фарбує дахи у самому центрі Києва. Проте увагу хлопця приваблює не мальовничий Хрещатик, а мила дівчинка з будинку навпроти. Між ними зароджується невербальна дружба на відстані, яка переростає у перше юнацьке кохання. Однак перешкоди, що виникають на шляху молодих людей, мають зовсім не дитячий характер.
Мови: знімали московською, для кінопрокату дублювали українською тоді ж, але в українській версії присутні пісні московською
Фільм розповідає про непросте життя молодих механізаторів, які працюють над будівництвом зрошувального каналу в степу. У кожного з них свої проблеми. В одного – тюремне минуле. У двох – ворожнеча з часів навчання в ПТУ. Хтось незадоволений зарплатою і вважає інших дармоїдами. Один з них закохався в Аню – матір-одиначку з малолітньою дитиною. У ході важкої роботи вони поступово знаходять спільну мову, переглядають свої погляди на життя і навколишніх.
Мови: моск., повність чи частково не відомо, але дубльовано українською на Кіностудії Довженка за часи московсько-комуністичної окупації. Наявні версії з моск.титрами. Іван Миколайчук дублює себе.