Знайдено 2 результати 
Неочікувано добре зроблений серіал від Нетфлікс. Насправді, не надто складна та заплутана історія, в якої присутні всі "базові" складники успішного вестерну - розмальовані індианці, мандрівники, пересуваючиєся безмежними просторами Америки в пошуку ліпшої долі, криваві сутички, безліч епизодів стрілянини - загалом все, що є обов'язковою частиною вестерна в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати вестерн ще за дитячих часів.
Серіал розповідає історію жінки с сином, яка змушена втікати в далеке місто, відділене горами, рятуючись від мисливців за головами, які йдуть просто по її сліду. Разом з тим є паралельний сюжет, який показує нам уклад мармонського руху, його дволичне керівництво, яке не зупиняється навіть перед вбивством своїх власних "братів" для досягнення цілі. Звичайно, як воно властиве всім сучасним проектам, присутня тематика зневаги до корінних місцевих жителів тих земель, індіанців. Протягом картини ми бачимо всі найгірші боки білої людини, й п ... ереконуємося в тому, що дикуватий побут і сувора культура індіанців все одно більш справедливі та чесні.
Що можна ще сказати - картина виглядає динамічно, не було жодної серії, коли можна було би сказати що стає нуднувато. Знято все в дещо нуарних тонах, багато суворої зимової гірської природи, коней, студених річок, загалом - того, що неодмінно має бути в гарному вестерні.
Єдине, за що я би міг трохи по критикувати "Первісну Америку" - дещо солодкуватий кінець картини, який я в цілому, передбачував десь із ще середини серіалу. В іншому же - маємо красиво й якісно зроблену, цільну роботу, без надто "нетфліксовської" повістки, глядіти яку реально цікаво.
Той вестерн, який ми всі давно очікували.
Ім'я Марії Калас знайоме, мабуть, будь-якій людині, навіть не захоплюющійся класичною оперою. Так що зняти біографичну стрічку, ґрунтуючися на особистості величної оперної диви 20-го століття спочатку було варіантом безпрограшним. А якщо запросити на головну роль Анджеліну Джолі, то справа перетворюється на двічі безпрограшную.
Картина знята дуже розмірено, ніяких яскравих чи турбующих подій, ніяких великих відвертощів, да, навіть, біс його візьми, жодной "постільної сцени" протягом двох годин.
Але при всьому цьому дивитися це кіно приємно. Почуття таке, ніби торкаєшся хоч би не на довго, хоч трошки, до дійсно "великого мистецтва" в його абсолюті. Розкішні прийоми, компанії "тільки для своїх" в котрі входжі лише магнати, президенти та артисти рівня Марії Калас чи Мерлін Монро - все це чергується з меланхолійними, повними самотності й паризької розкіші останніми днями на цій землі однієї з найвидатніших співачок століття. Останні роки життя Кас ... ас були затьмарені смерттю Аристотеля Анасіса, найважливішого чоловіка в її житті. А головне, те, з чим вона змиритися не була здатна - втрата голосу за причин, від неї незалежних. В ітозі, занурена у депресію дива ведеть напів-відлюдницький спосіб життя, оточивши себе тільки двома вірними служниками та двома пуделями. Сприймати жорстоку дійсність їй допомогають розсипи різноманітних пігулок, прийом яких нерішуче намагається контролювати її слуга. Він же, за найкращих спонукань, наполягає (наскільки взагалі може наполягати служник) на тому, щоб Калас здавала аналізи та займалася своїм, вочевидь значно погіршившимся, здоров'ям.
Загалом, дві години хронометражу минули непомітно під чудовий саундтрек із виступів Марії Калас та гарну гру акторів. Після себе вони лишили тільки невеликий смуток о тому, що все це залишилося десь там, ближче до середини двадцятого століття.
Щоб моя рецензія не скидалася на відверті "диферамби" - напишу й пару слів о тому, що мені в цій стрічці трошки зіпсувало враження. Перше - це "вільнощі" творців фільму з хронологією. В стрічці Калас говорить, що не виступає на сцені вже чотири з половиною роки. І це неправда. На момент своєї смерті Марія Калас не виступала вже понад десять років. Навіщо так спотворювати історично-точні цифри під час з'йомок біографічної картини - мені не зрозуміло. Друге - я би назвав декотрою вільносттю припущення про галюцинації Калас. Ніхто не знає достеменно, що там з нею відбувалося в останні тижні її життя, яким був стан її психічного здоров'я. Я би всеж реалізував цей момент якимось іншим шляхом.
Ну й третє - (хоча можна сказати тут я вже чіпляюся) - це зосередженість всієї картини на постаті Джолі. Може, я трохи і не справедливий, але мені здавалося часом, що вона перегравала, ніби дещо "нарцистичне" виникало в ній, вже не героїні фільму, а саме ніби спроба довести глядачу всю велич постаті Джоли, акторки не гіршої за ту, кого вона відображає в фільмі. Ще раз, це суто моє особисте враження, з котрим багато хто не буде згодний, і, можливо, буде цілкому правий.
Як підсумок, можу сказати - картина вийшла однозначно гідною перегляду. Виключно приємна для очей, (і для вух також) з точки зору естетики й подавання. І, сподіваюся, що когось ця робота підштовхне до того, щоб відкрити енциклопедію та познайомитися ближче з історією життя однієї із найвидатніших оперних співачок минулого століття.
Я би дав картині 7 балів із 10 можливих.