Першу частину важко назвати шедевром на всі часи, але вона була достатньо цікавою, місцями оригінальною й загалом сподобалася глядачам. І, звісно, відчувши запах грошей, автори швиденько взялися за продовження.
І що з цього вийшло? А ніщо. «Ніщо 2» — комедійний треш-бойовик для діточок. Особливо крінжовою виглядає фінальна частина, де автори вирішили схрестити «Джона Віка» та «Сам удома». Варто визнати: бойові сцени поставлені непогано, але ідея з пастками на злодіїв у закритому парку розваг — meh...
Антагоністи (а точніше, головна антагоністка) ще більш карикатурні, ніж п’яні русаки з першої частини. Головний герой намагається тримати образ бойового пенсіонера, але цього разу його затінює власний кіношний татусь.
У підсумку — ще одне кіно категорії «подивився й забув». Глянути, щоб убити час і нудьгу — можна. Згадувати з ностальгією і передивлятися знову — однозначно ні. Бо це саме той випадок, коли кіно існує не тому, що було що сказати, а тому, що було що продати.