Цей фільм треба дивитися всім, і дітям у школах на уроках історії також.
Він дуже реалістичний. Він трагічний, але це як антична трагедія. Тут не потрібно було щось вигадувати, чи нагнітати, проста розповідь про те, що було, сама по собі цікава, жахлива, печальна.
Автори фільму справились мабуть краще, ніж ми могли б, хоча фільм американський.
Це було несподівано, я чекала чого завгодно, блокбастера, поспіху, спецефектів, але не реалістичного серйозного смислового кіно.
Дуже сподобалась картинка, я побачила як наяву 80-ті роки, коли я була дитиною. Отак все і виглядало, сірість, нудьга, якась безвихідь - така була атмосфера життя радянських людей.
Я навіть не пригадаю зараз фільму, де так точно показана обстановка 80-х років. Як правило її сильно прикрашають у фільмах.
Про саму чорнобильську аварію я, мушу визнати, не знала нічого. Тому жадібно, затамувавши подих, ловила кожне слово серіалу, а жодного зайвого слова там нема.
Фільми такого похмурого типу я дивлюся під настрій, ... коли мені самій сумно, і чомусь стає легше.
Серіал мені надзвичайно сподобався. Я навіть забула, що він американський, повністю занурилася в дію.
Деякі історики підкреслюють, що не показали як українські чиновники сперечалися з Кремлем. Так, до цього фільму не помішає глянути ще документальні.
Але правду кажучи, у 80-ті роки справді народи Союзу не сварилися, допомагали і співчували. Горбачов виділив усі засоби, кошти, все необхідне для ліквідації, тоді ще кошти були, а у 90-х наприклад, уже злидні.
Єдине, що покоробило, це пісня Чорний ворон у фільмі. Це мало не єдина російська народна пісня, яка взагалі існує! А українських печальних пісень є тьма тьменна, і от маєте, ту взяли!
І навіть це у стилі 80-х, коли русифікація процвітала на всю силу.
Серіал настільки мене вразив, що можливо, буду переглядати його повторно.
І беру до уваги прізвище режисера.
А щодо причин трагедії... Добре пам'ятаю радянське безалаберне ставлення до роботи, так і було, у кожному випуску журналу "Перець" карикатури на бракоробів та бюрократів, а толку.
Причина, яку підкреслює серіал, це брехня. Брехня вчених в інструкції, брехня партійних тузів, брехня на процесі, і всюди.
Брехня як тепер очевидно, це притаманна російському суспільству риса, у якій вони мабуть перші в світі.
Добре, що Радянський Союз розпався, це була унила тюряга!
Хто не вірить, подивіться цей серіал, він надзвичайно правдивий. І цим вражає найбільше.
Попередження: рецензія містить спойлери
Переглянув цей серіал лише вчора. Коли у травні почався ажіотаж навколо нього, подумав, що це чергова спроба нам - наївним Українцям, показати з-за океану, як все насправді в нас було. А ще більше мене знеохочували до перегляду мої закордонні друзі, котрі після цього серіалу одразу захотіли їхати в Чорнобиль та Прип'ять, навіть не в Україну та Київ, а лише до тих двох місць. І хоча сама катастрофа безпосередньо не торкнулася мене та моєї родини, але я досі відчуваю той біль, котрий отримали ліквідатори та їх сім'ї, мільйони Українців, Білорусів та інших жителів тодішнього СРСР. Я з ними солідаризуюсь, а от закордонні глядачі - сумніваюсь. Тому здавалось, що цей серіал викличе лише нову хвилю туристів до зони відчудження і розвиток нових старих стереотипів про Україну - "Чорнобиль, війна, корупція, проституція..."
Але все ж таки переглянув... І не міг заснути до світанку. Ця стрічка дуже реалістична, важка та безжалісна. Без хеппі ендів, без променя надії. "Найнебезпечніше місце на Землі" - є такий вираз у цьому серіалі про Прип'ять. І це 100% правда. Ось ціна перебування України у складі сатанинської імперії зла. Цей серіал мають переглянути всі Українці та ще раз переосмислити цю катастрофу.