Я тобі на трембіті, лиш одній в цілім світі, розпо - Рецензія до фільму «Гуцулка Ксеня» / Hutsul Girl Ksenia

Щойно повернувся з кінотеатру. Тому враження поки свіжі. Одразу ж хочеться подякувати мережі "Кінопалац", що не просто показують фільм, а супроводжують його різними заходами. Так от і сьогодні на сеанс завітала режисерка фільму, виконавиця головної роль та декілька інших персонажів. Була нагода поспілкуватися, з’ясувати для себе цікаві подробиці. А тепер до фільму:
1) В українській сінематографічній критиці побутує думка, що в наших фільмах забагато театральщини. Очевидно, що Олена Дем"яненко підшукала своє вирішення цієї проблеми: набрала неймовірних акторів театру ім. Марії Заньковецької й перетворила весь фільм на виставу, зробивши це настільки вдало, що фільм мало не зазіхає на звання шедевру. Але що чекати від стрічки, в основі якої театральна оперета Ярослава Барнича. Між іншим, знімальна команда на честь фільму перевидала цю оперету малим тиражем і розповсюджує її зараз по бібліотеках України.
2) Стилістика - дуже цікава. Тут і традиційні костюми і протигази, гуцульська ватра і нью-йоркські висотки, вівчарі й прожектори. Одним вловом - карнавал, але витриманий в одному, насиченому стилі.
3) Актори. Як уже казав, багато акторів - з театру ім. марії Заньковецької. Їх характеризувати не буду, бо це мої улюблені актори в цьому театрі - великий Олег Стефан та "львівський Бельмондо" Януш Юхницький. Головна героїня не зовсім, здавалося б, нагадує гуцулку, але сама режисерка сказала, що образ творили на основі фотографії гуцульської дівчини з вівцею, зробленої близько 100 рочків тому. Тому не можна казати про міскаст. Взагалі - усі актори відіграли на повну, їм віриш, вони колоритні, кожен наділений правильними рисами та правильним характером. Дуже приємно, що наш кінематограф набирає обертів і починаєш впізнавати акторів. яких уже нещодавно бачив в інших фільмах. Окрема подяка акторові Олів'є Бонжюру, який вивчив заради фільму сценарій українською мовою й відіграв на рівні.
4) Не можна говорити про мюзикл, не оцінюючи саундтрек - це точно найсильніша сторона фільму. Дуже якісна музика. Знайомі мотиви в цікавому аранжуванні. Dakh Daughters та ДахаБраха роблять своє діло майстерно, неперевершено. Треба видавати окремий саундтрек і відбивати кошти ще й на ньому. Бо відвідувачів фільму він точно не залишить байдужими.
5) Операторська робота - дуже якісна. Щоразу нові ракурси, підходи до зйомки (цікава зйомка догори дригом на початку, переходи під час співу від одного обличчя до іншого, зміщення руки учасниці Дахи Брахи) - усе круто.
6) Українська мова. На відміну від багатьох інших фільмів, тут вона цікава, правильна, колоритна і багата. Особливо тішить гуцульська говірка вівчарів, яка збережена дослівно, але завдяки певнм хирощам зрозуміла широкому колу глядачів. Єдине зауваження - це найвищий ступінь прикметників із словом "самий", але у повсякденному житі так, на жаль, усі говорять, тому ганити за це не будемо.
Я можу дуже багато хвалити фільм, бо він мені сподобався. Але моя оцінка 9/10, і хочу пояснити куди зник той 1 бал. УВАГА - ДАЛІ СПОЙЛЕРИ.
На мою суб"єктивну думку кінцівку фільму треба би було змінити так, щоб був певний патріотичний посил, особливо у наш час, коли ті самі проблеми. Мова про масову еміграцію. Цілий фільм усі мріють про Америку, усі прагнуть туди виїхати, і прості дівчата, і шляхетні довбуші, і прості гуцули-газди, усі-усі марять тою Америкою. І ось під кінець фільму, головний персонаж залишається в селі, натомість усе село радісно втікає до Америки. Навіть жінка, яка нову знайшл свого чоловіків і дочка, яка знайшла батька, ті теж його кидають, бо ж є Америка. Ну, а коли в суді усю справу розрулює американський посол, то вся та ситуація стає ще абсурднішою. Так, з пісні слів не викинеш, як і реалій нашого життя. Але треба було трішки пропагувати те, що треба власними силами розвивати свій рідний край, і що на чужині ти нікому не потрібний, тим паче в Америці, де нема ані такої багатої культури, а ні такої смачної їжі, ані нашх цінностей. Якщо гроші давало держ.кіно, то треба було таки це додади, на мій суб"єктивний погляд. Можна було б це пояснювати оригіналом сценарію, але ж американського посла додали, то можна було б і кінцівку змінити.
Наступним недоліком на мою думку буде образ саої гуцулки Ксені. До акторки питань немає - красива, щира, молода і гарно зіграла. Але от сам образ. Цитую пісню "гуцулка Ксеня": "А гуцулку чорно брову... Він в останній раз прощав". Тобто навіть у пісні гуцулка чорноброва, а тут блондинка. Режисерка пояснила це тим, що бачила саме таку гуцулку на старих фотографіях. Але чи та дівчина зі старих фотографіях говрила без акцента англійською, як це було у фільмі? Чи одягалася так стильно? І чи була настільки обізнаною, щоб обійти усіх юристів, звернутися в посольство США, і ще й одружуватися не в церкві? Не знаю, може я і старовір, але дивний образ гуцулки, який, щрпавда. має право на існування. Кажу ж - тут мій субєктивний погляд.
Ну і нарешті третє, мабуть не настільки важливе - це глибина стосунків між персонажами. Між ними є хімія, розвиток подій, певна мотивація, але, як на мене, бракує глибини - гуцулка та Яро за фільм бачилися 2-3 рази по 10 секунд, він, по суті, навіть не запропонував їй вийти за нього, як вона сама приводить юристів, щоб ті укладали шлюб. Хочеться більшої глибини, але з іншого боку, я не сноб, і розумію, що це мюзикл, де дрімуча драматургія була б зайвою.
Такі ось враження.
Дякую творцям фільму за дуже якісне, автентичне кіно. Бажаю працювати і творити у тому ж дусі, бо серед багатьох українських фільмів, ви показуєте рівень. Так тримати!

Я тобі на трембіті, лиш одній в цілім світі, розповім про цей фільм