Фільмографія
Знайдено 3 результати
Нене (1977)
Sweet Adolescents
сценарист
| Жанр: | драма |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 21 вересня 1977 |
| Тривалість: | 106 хвилин (01:46) |
| Режисер: | Сальваторе Сампері |
Є українське аудіо
Перша любов ніколи не забувається. Дії відбувається в католицькій Італії 40-х років. Це історія пробудження перших сексуальних почуттів Жю, закоханого у свою позбавлену комплексів старшу кузину Нене. За допомогою неї Жю дізнається, що таке секс і знаходить відповіді на найпотаємніші питання. Нарешті він відчув себе чоловіком, але коли батько застає його в компанії Нене і її коханця-мулата, справа приймає зовсім інший оборот.
Маловідомий фільм 1977 року маловідомого нам італійського кінорежисера Сальваторе Сампері «Нене» – кіно прикметне. Прикметне і, зокрема, для італійського кінематографа, і, загалом, для тогочасного розкріпаченого європейського кіноекрану, сповненого еротичних мотивів. Адже це час викличної з’яви таких різних, але однаково одвертих фільмів, як, скажімо, «Останнє танґо в Парижі» Бернардо Бертолуччі та «Емманюель» Жюста Жакена.
Події фільму розгортаються у повоєнній Італії, 1948 року. Чотирнадцятилітня Нене, що лишилася без батьків, переїздить із Мілана в провінційне містечко до свого дядька, де опиняється в компанії двоюрідних брата й сестри. Далі ж ітиметься про перше кохання, розгортатиметься історія пробудження перших сексуальних почуттів, драма дорослішання – перетворення дитини на дорослу людину.
Постановник стрічки «Нене» Сальваторе Сампері своїм фільмом, його кінематографічною фактурою ніби повертається в минуле італійського кіна, нагадуючи собі й нам про часи неореалістичної кіноестетики. Звісно, не буквально, в перетвореному вигляді, але помітно, відчутно, з пієтетом і повагою. Та сюжет він розгортає вочевидь не з життя найбідніших італійських верств, хоча більшість живе бідно й важко, згадуючи, як це часто буває, довоєнні часи, з ностальгією та утопічним бажанням так чи так повернутися до них. Сампері цікавить, як вже було сказано, процес дорослішання підлітка, загострений соціальними обставинами.
І, передусім, варто зазначити, що Сампері вдається – і це надзвичайно важливо – обійтися в розгортанні цієї історії без мелодраматичних мотивів, без трагедійних фарб, а також без дидактики, котра так часто гуляє подібними сюжетами, до яких частенько звертаються кінематографісти в різних кінцях світу. Автор фільму ніби просто констатує, ніби нагадує про те, що дитинство рано чи пізно закінчується, а з ним зникає цілий світ, що стояв на своїх особливих підвалинах… І зміну цього світу, зміну світогляду, услід за традиціями фройдівського вчення, фільм «Нене» подає, унаочнює передовсім і навіть педальовано через активне пробудження в дитині сексуальности.
Не зайве буде також зауважити творчий контекст, у якому створювалося це кіно. Річ у тім, що над фільмом «Нене», попри деяку скромність імени режисера, працювали справді видатні італійські кінематографісти. Звісно, не йдеться про якийсь особливий внесок неперевершеного Уґо Тоньяцці, що з’являється в крихітному епізоді в перукарні. Ні, хочу наголосити передусім на особах продюсера цієї стрічки Джованні Бертолуччі та, звичайно ж, оператора Паскуаліно де Сантіса.
Джованні Бертолуччі продюсував більшість найцікавіших фільмів свого двоюрідного брата Бернардо, а також останню стрічку великого Вісконті «Невинний», а ще – фільми непересічних Діно Різі й Альберто Латтуади, також – протягом двох із половиною десятиліть – еротичні кіновправи Тінто Брасса. Ну а де Сантіс – один з найвидатніших італійських операторів, що творив разом із такими кіновелетами, як той самий Вісконті, як Фелліні, Брессон, Лоузі та Вітторіо де Сіка. Він незмінно, з 1965-го, фільмував стрічки для Франческо Розі; і знайшов свою смерть на українській землі – помер 1996-го у Львові від інфаркту, коли разом із Розі знімав останню для них картину – «Перепочинок».
Насамкінець одне важливе зауваження про деяку, м’яко кажучи, невідповідність віку головної героїні та віку актриси, що виконує її роль. Нене за сюжетом має чотирнадцять років, а на екрані її тим часом утілює 23-літня акторка. Усе це – через одверті еротичні сцени, які, зрозуміло, автори фільму не могли довірити неповнолітній виконавиці. Звісно, будь-яка умовність, якщо вона є невідповідною генеральній естетиці фільму, кінематографу як мистецтву шкодить, бо в такім разі важкувато досягти належної міри екранної правди. Утім, спробуйте абстрагуватися…
Маловідомий фільм 1977 року маловідомого нам італійського кінорежисера Сальваторе Сампері «Нене» – кіно прикметне. Прикметне і, зокрема, для італійського кінематографа, і, загалом, для тогочасного розкріпаченого європейського кіноекрану, сповненого еротичних мотивів. Адже це час викличної з’яви таких різних, але однаково одвертих фільмів, як, скажімо, «Останнє танґо в Парижі» Бернардо Бертолуччі та «Емманюель» Жюста Жакена.
Події фільму розгортаються у повоєнній Італії, 1948 року. Чотирнадцятилітня Нене, що лишилася без батьків, переїздить із Мілана в провінційне містечко до свого дядька, де опиняється в компанії двоюрідних брата й сестри. Далі ж ітиметься про перше кохання, розгортатиметься історія пробудження перших сексуальних почуттів, драма дорослішання – перетворення дитини на дорослу людину.
Постановник стрічки «Нене» Сальваторе Сампері своїм фільмом, його кінематографічною фактурою ніби повертається в минуле італійського кіна, нагадуючи собі й нам про часи неореалістичної кіноестетики. Звісно, не буквально, в перетвореному вигляді, але помітно, відчутно, з пієтетом і повагою. Та сюжет він розгортає вочевидь не з життя найбідніших італійських верств, хоча більшість живе бідно й важко, згадуючи, як це часто буває, довоєнні часи, з ностальгією та утопічним бажанням так чи так повернутися до них. Сампері цікавить, як вже було сказано, процес дорослішання підлітка, загострений соціальними обставинами.
І, передусім, варто зазначити, що Сампері вдається – і це надзвичайно важливо – обійтися в розгортанні цієї історії без мелодраматичних мотивів, без трагедійних фарб, а також без дидактики, котра так часто гуляє подібними сюжетами, до яких частенько звертаються кінематографісти в різних кінцях світу. Автор фільму ніби просто констатує, ніби нагадує про те, що дитинство рано чи пізно закінчується, а з ним зникає цілий світ, що стояв на своїх особливих підвалинах… І зміну цього світу, зміну світогляду, услід за традиціями фройдівського вчення, фільм «Нене» подає, унаочнює передовсім і навіть педальовано через активне пробудження в дитині сексуальности.
Не зайве буде також зауважити творчий контекст, у якому створювалося це кіно. Річ у тім, що над фільмом «Нене», попри деяку скромність імени режисера, працювали справді видатні італійські кінематографісти. Звісно, не йдеться про якийсь особливий внесок неперевершеного Уґо Тоньяцці, що з’являється в крихітному епізоді в перукарні. Ні, хочу наголосити передусім на особах продюсера цієї стрічки Джованні Бертолуччі та, звичайно ж, оператора Паскуаліно де Сантіса.
Джованні Бертолуччі продюсував більшість найцікавіших фільмів свого двоюрідного брата Бернардо, а також останню стрічку великого Вісконті «Невинний», а ще – фільми непересічних Діно Різі й Альберто Латтуади, також – протягом двох із половиною десятиліть – еротичні кіновправи Тінто Брасса. Ну а де Сантіс – один з найвидатніших італійських операторів, що творив разом із такими кіновелетами, як той самий Вісконті, як Фелліні, Брессон, Лоузі та Вітторіо де Сіка. Він незмінно, з 1965-го, фільмував стрічки для Франческо Розі; і знайшов свою смерть на українській землі – помер 1996-го у Львові від інфаркту, коли разом із Розі знімав останню для них картину – «Перепочинок».
Насамкінець одне важливе зауваження про деяку, м’яко кажучи, невідповідність віку головної героїні та віку актриси, що виконує її роль. Нене за сюжетом має чотирнадцять років, а на екрані її тим часом утілює 23-літня акторка. Усе це – через одверті еротичні сцени, які, зрозуміло, автори фільму не могли довірити неповнолітній виконавиці. Звісно, будь-яка умовність, якщо вона є невідповідною генеральній естетиці фільму, кінематографу як мистецтву шкодить, бо в такім разі важкувато досягти належної міри екранної правди. Утім, спробуйте абстрагуватися…
Domenica in (1976—)
Domenica in
сценарист, зіграв самого себе
Серіал
Ток-шоу
У виробництві
| Жанр: | музичний ток-шоу |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 3 жовтня 1976 |
| Кількість сезонів: | 47 Всі епізоди |
| Режисер: | Gianni Boncompagni, Irene Ghergo, Cesare Gigli |
Sanremo Music Festival (1951—)
Sanremo Music Festival
сценарист
Серіал
Реаліті-шоу
Поновлений серіал
| Жанр: | сімейний музичний реаліті-шоу ігрове шоу |
|---|---|
| Країни: | Італія |
| Прем'єра в світі: | 29 січня 1951 |
| Тривалість: | 170 хвилин (02:50) |
| Кількість сезонів: | 11 Всі епізоди |
| Режисер: | Stefano Vicario, Duccio Forzano, Луїс Дж. Горвіц |
Коментарі:
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Сайти
Фільтр Скинути фільтри
Публікації
АННА БАЩЕВА — ГОЛОС ЛЕДІ ҐАҐА, ФІБІ ВОЛЛЕР-БРІДЖ, КЕРРІ КОНДОН
10 липня 2026
Де легально дивитися дорами в Україні: гайд та лайфхаки22 травня 2026
Українська Кіноакадемія оголосила номінантів на Десяту Національну кінопремію «Золота Дзиґа». Перелік номінантів кіноакадеміки сформували з довгого списку, до якого увійшло 65 робіт.11 травня 2026
Форум
Пропозиції щодо змін у веб-версії сайту
23 серпня 2026, 17:04
Добавлення оцінок з половиною.23 серпня 2026, 14:02
Що за фільм?18 серпня 2026, 15:08
москальське ё в іменах16 серпня 2026, 14:15
Історія оцінки4 серпня 2026, 19:20
Фільми, серіали, анімаційні серіали, які транслювали на телеканалі ICTV3 серпня 2026, 19:47
Слуга народу1 серпня 2026, 14:01
Останні рецензії
«Шлях Дракона» («The Way of the Dragon» (1972))
Шлях Дракона (1972)
Повсталий з пекла: як франшиза Клайва Баркера створила свій лор, загубила його і повернулася у 2022 роціПовсталий з пекла (1987)
У всесвіті ЗВ, але в вибухи підмішано казковістьЗоряні війни. Дарт Мол: Король тіней (2026)
Чи руйнує лакорн "Burnout Syndrome" класичні шаблони жанру BLСиндром вигорання (2025)
Хлопець, який догрався зі своєю паличкою бажаньОбсесія (2025)
Королівська битва по-самурайськиДо останнього самурая (2025)
Останні коментарі до фільмів
На початку кажуть - це в прямому ефірі, та це дає ...
Довга хода (2025)
Ох і муть) Витрачений час, але хотілося закрити ге...Кінопроба (1999)
Нарешті подивився) Чудовий, трішки не стандартний,...Допоможіть (2026)
офігеть який фінал... не очікувала від цього серіа...Ми були брехунами (2025) s01e08
Фольклор, на основі якого знятий фільм, створювали...Backrooms: Залаштунки (2026)
Фільм перевершив очікування. Чудовий. Knife films ...Кузьма: Страшно веселий (2026)
не сподобався. десь чула думку, що раніше люди боя...Backrooms: Залаштунки (2026)
Нещодавно переглянуті: