Євдокія Доля

Yevdokiia Dolia

Дата народження: 1 березня 1885

Знак зодіаку: Риби

Дата смерті: 1 січня 1970 (141 рік)

Місце народження: Полтава, УРСР, СРСР [тепер Україна]

Всього фільмів (на сайті): 1

Ролі: актриса

Біографія

АКТОРКА, СПІВАЧКА, ДРУЖИНА «ВОРОГА НАРОДУ»: 140 РОКІВ ТОМУ У ПОЛТАВІ НАРОДИЛАСЯ ЄВДОКІЯ ДОЛЯ

1 березня 1885 року, 140 років тому в Полтаві, у багатодітній родині народилася акторка театру та кіно Явдоха Іванівна Верховинець-Костева, яка взяла собі псевдонім Доля.
Батько керував хором у єпархіальному училищі, де з восьми літ навчалася і співала й Євдокія. Грала також у драматичній студії при театрі «Червоний факел», на репетицію якого якось завітали імениті артисти Микола Садовський, Іван Мар’янен ... ко, Северин Паньківський. Дівчина виконувала соло в кантаті Миколи Лисенка «Б’ють пороги». Після «прогону» Садовський пожартував: «Голос я чув, артистки ж не бачу» (була маленького зросту).

У 21 рік Євдокія Іванівна приїхала до Києва в складі трупи Миколи Садовського в перший стаціонарний український театр. Там познайомилася з Василем Верховинцем, який увійшов до історії української культури як хореограф, діяч товариства «Просвіта», перший теоретик українського народного танцю, композитор, диригент і фольклорист. Через два роки Василь і Євдокія побралися. Незадовго до Української революції 1917-21 рр. Верховинці повернулися до Полтави, з 1909 року мешкали в будинку батьків Євдокії на одній із найстаріших вулиць, що в Подільському районі міста — Горі Марата (нині ця вулиця носить ім’я Василя Верховинця). Перейшли в «Товариство українських акторів», який очолював Іван Мар’яненко.
За сприяння цього товариства було поставлено вистави «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч», «Катерина», хоча не забували й про європейську класику— «Аїду», «Ріголетто», «Травіату», «Фауста». Згодом на основі «Товариство українських акторів» утворився національний концертно-театральний осередок.

Згодом на його основі утворився національний концертно-театральний осередок. Разом із чоловіком Василем Верховинцем заснувала унікальний ансамбль «Жінхоранс», де стала режисеркою. Вони виступали в новому оригінальному жанрі театралізованої пісні, який базувався на традиції українських пісень-діалогів, ігрових пісень і танців. Цей колектив із шаленим успіхом гастролював по містах СРСР. У фільмографії акторки — ролі в комедії «За двома зайцями» та драмі Івана Кавалерідзе «Коліївщина». Сягнувши вершин слави, пережила заслання до Казахстану, бо виявилася дружиною «ворога народу».

У 1938 році російсько-більшовицькі окупанти Василя Верховинця заарештували, звинуватили у посібництві Симону Петлюрі. Згодом НКВДисти розстріляли Василя Верховинця. А Євдокію Долю як дружину «ворога народу» червоні кати заслали на чужину — до Казахстану. Там полтавська акторка поневірялася з 1938 до 1944 року. Після того повернулася на Полтавщину, в обласну філармонію. Спочатку була декламатором, а потім очолила новостворений ансамбль і знову гастролювала аж до 1959 року, до пенсії. Померла 15 листопада 1988 року у Полтаві.

26 січня 2024 року на 49-й сесії Полтавської міськради 8-го скликання у межах виконання деколонізаційного закону депутати міської ради перейменували провулок Льва Толстого на честь Євдокії Долі. Ухвалі депутатів передували напрацювання Полтавської міської топонімічної комісії при Інституті розвитку міста й волевиявлення полтавців під час он-лайн голосування на платформі EDEM: більшість учасників громадського опитування підтримали усунення з топонімії імені російського письменника й увічнення у назві провулку землячки, акторки, в'язня комуністичних таборів Євдокії Долі

За матеріалом з офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті

Фільмографія

Сховати реаліті тв-шоу

Знайдено 1 результат

Коліївщина (1933) актриса у ролі The Bride's Mother
історичний, драма 0.0

5.9

Сюжет

У картині зроблена спроба відобразити одну зі сторінок визвольного руху в Україні — повстання Коліїв (кріпаків, ремісників і рибалок) проти свавілля феодалів і польської шляхти, яке завершилося жорстокою розправою царськими каральними експедиціями 1768 року. Кінострічка розповідає про події 1768 року, коли на Правобережній Україні спалахнуло народне повстання проти польського гніту. Герой фільму Семен Неживий — це одна з найкращих і небагатьох ролей у кіно чудового театрального актора Олександра Івановича Сердюка (батька популярного українського актора Леся Сердюка). Поблукавши по чужині, повертається в рідне село, де застає страхітливу убогість і голод. Герой організовує бідноту на повстання, але його гаряча душа не бачить, що найближчі його сподвижники — представники козацьких старшин Максим Залізняк і Іван Ґонта — в своїх інтересах використовують повстання. Врешті-решт саме вони і зраджують повстанців.