Італія. Світське суспільство захоплене і розбурхане нарядами, моделями, показами, косметикою. На хвилі цієї моди Клелія приїжджає з Риму в своє рідне місто Турін, щоб відкрити тут салон. І на своє розчарування з'ясовує, що будівельники її обдурили - ремонт ще не зроблений. Ця неприємна подія дає поштовх для… ліричної сюжетної лінії, бурхливій і пристрасній. А розвивається вона практично паралельно з головною, що починається зі сцени спроби самогубства Розетти.
Стрічка розповідає про зникнення молодої жінки під час подорожі на човні в Середземному морі та подальші її пошуки. Фільм знімали в Римі, на Еолійських островах і на Сицилії в 1959 р. у важких матеріальних і фізичних умовах. Фільм відомий своїм незвичайним темпом, який підкреслює візуальну композицію, настрій і характер, а не традиційний розвиток оповіді.
L'Avventura була номінована на численні нагороди та отримала приз журі на Каннському кінофестивалі 1960 року. Ця стрічка-перший фільм трилогії Антоніоні, за яким слідують La Notte (1961) і L'Eclisse (1962).
Дія цього фільму уміщається всього в одну ніч. І практично нічого не відбувається. Трагедія саме в тому, що нічого не відбувається, тому що все, що колись зв'язувало Джованні і Лідію пішло без сліду. Їх шлюб перетворився на нудний обов'язок, виконуваний за звичкою. Вони намагаються втекти від нудьги, але ні вечірки, ні мляві любовні романи не в силах її розвіяти. Під ранок відбувається спроба примирення, але безуспішно..
Історія, знята в Римі та Вероні, розповідає про молоду жінку, яка заводить роман із упевненим молодим біржовим маклером. Антоніоні приписував частину свого натхнення для L'Eclisse, коли він знімав сонячне затемнення у Флоренції. Фільм вважається останньою частиною трилогії , і йому передують L'Avventura (1960) і La Notte (1961).
L'Eclisse отримав спеціальний приз журі на Каннському кінофестивалі 1962 року та був номінований на «Золоту пальмову гілку». Описаний Мартіном Скорсезе як найсміливіший фільм у трилогії, це одна з найбільш визнаних робіт режисера.
Джуліана - домогосподарка, яка живе в Равенні, що на півночі Італії, разом з чоловіком і сином. Зовсім недавно вона потрапила в аварію і з тих пір вона боїться всього, що оточує її - людей, будівель, дерев. Познайомившись з приятелем свого чоловіка Коррадо, вона намагається з його допомогою відшукати відповіді на ті питання, що крають її душу...
Одного разу, прогулюючись у лондонському Меріон-парку, талановитий молодий фотограф Томас зауважує двох коханців і непомітно їх фотографує. Жінка помічає Томаса і починає його переслідувати, вимагаючи віддати їй плівку. Повернувшись додому, Томас проявляє плівку і друкує зроблені у парку кадри, на яких після фотозбільшення видно у кущах фігуру невідомого з пістолетом. Повернувшись у парк увечері, Том знаходить там труп чоловіка, якого він фотографував...
Молода королева стає свідком вбивства свого чоловіка відразу після весілля. Переслідувана судом, вона скоює втечу. Вона таємно переїздить з одного свого замку в інший. В роковини загибелі чоловіка вона приїжджає в замок в Обервальде. Вороги королеви наймають для її вбивства молодого поета Станіслава. Але замість втілення задуманого плану, поет закохується в королеву. І вона відповідає йому взаємністю...
Кінорежисер Ніколо Фарана щойно розстався із дружиною. Його відвідує ідея нового фільму, у якому з різних сторін буде аналізуватися жіноча природа і її відносини зі світом. Режисер пускається на пошуки жінки, що змогла б зіграти головну роль не тільки в його фільмі, але й у всьому житті. Мучення людини, що прагне знайти себе в інших, символізують розлад у душах сучасників, їхню взаємну відчуженість.
У фільмі розповідається про чотири історії ілюзійного кохання з точки зору блукаючого режисера. У першій історії двоє молодих закоханих не в змозі перевершити свою пристрасть, оскільки молодий чоловік надає перевагу неможливій досконалості у стосунках. У другій історії жінка говорить режисеру, що вона вбила свого батька. Так само як і в першій історії чоловік покидає її у пошуках досконалого кохання. Третя історія присв'ячена труднощам стосунків між дружиною та коханкою. Остання четверта історія розповідає про молодого чоловіка, що закохався у дівчину, котра збирається йти до монастиря.
Це альманах із трьох історій. Перша розповідає про куртизанку й закоханого в неї кравця, якому почуття допомогло сягнути вершин майстерности. Друга – про рекламного аґента, який прийшов на сеанс до психоаналітика, щоб розповісти про свої сни, але в лікаря проблем теж вистачає. Нарешті, третя – про двох дівчат, які, втомлені від флірту з хлопцем, отаборилися на природі й, оголившись, виявляють неабиякий інтерес одна до одної.
Журналіст з філософським прізвищем Девід Локк приїжджає робити матеріал до Північної Сахари, але робота не клеїться. Черговий обтяжливо-жаркий день приносить неприємний сюрприз: вмирає сусід, що живе в номері навпроти. Підкоряючись раптовому пориву, Локк забирає багаж покійного, переклеює фотографію в паспорті і спішно покидає готель в смутному передчутті нового життя.
За мотивами роману Ф.М. Достоєвського. Дія картини перенесена в наші дні. Головним герой фільму - м'ясник з бойні, десь небайдужий до загадкових російським душам, щось нам намагається про самих себе розповісти. Можливо, знамениті фінські анекдоти про росіян (традиційний народний фольклор цієї північної країни), а може бути - і щось значне більше... Екранізація зроблена в характерному для режисера оригінальному ключі.
