Молода людина на ім'я Френсіс розповідає жахливу історію: його друг, він сам і його кохана дівчина стали жертвами жахливого експерименту, задуманого і здійсненого доктором Каліґарі. Цей доктор виступав з екзотичним номером, демонструючи публіці сомнамбулу-пророка Чезаре, який двадцять три роки перебуває в обіймах Морфея. Іноді він прокидається і передбачає майбутнє. Пророцтво, адресоване другові Френсіса збувається — він доживає лише до світанку.
Юну Кабірію викрадають пірати та продають у рабині до Карфагена. Якраз коли її мають принести в жертву Молоху, Кабірію рятує Фульвій Аксілла, добросердечний римський шпигун, та його могутній раб Макісте. Трійця розлучається, коли Кабірію довіряють жінці знатного походження. Доля Кабірії невідома, Макісте покараний за свій героїзм, а Фульвія відправлений воювати за Рим. Чи є якась надія на возз'єднання наших героїв?
Хоробрий міський парубок якось пішов шукати сільські стежки, після того, як міські вулиці стали дуже гарячими для нього. Випадково він знайомиться з Тіллі, дочкою фермера. Ну і що ж, що вона більше схожа на слониху, ніж на дівчину, зате у її батька водяться гроші, і наш герой не проти ними заволодіти. А Тіллі, що ніколи раніше не бачила такого хороброго парубка, закохується в нього по вуха і збігає з ним з батькового дому.
Марі Сен-Клер народилася в бідній сім'ї. Виховуючись в провінції і рахуючи кожну копійку, їй, як і кожній молоденькій француженці, хотілося піднятися на вищу сходинку суспільства і перестати щодня думати про хліб насущний. Від убогості вона біжить до Парижа, де стає власницею столичного багатія. Дуже скоро Марі розуміє, що багатство не може принести дійсного щастя і все золото і життя вищого світу — всього лише красивий фантик, усередині якого порожнеча.
У центрі сюжету — перестарілий портьє висококласного готелю. До його обов'язків входить зустрічати клієнтів, відкривати їм двері, відносити і вивантажувати багаж. Великий, високий і міцний чоловік, він дуже гордиться своєю посадою; красива, ретельно вичищена і вигладжена форма з блискучими мідними ґудзиками вселяє його сусідам пошану і повагу. Але все змінюється, коли через старість його переводять на іншу посаду, що вимагає менших фізичних навантажень: тепер він подаватиме постояльцям рушника у туалеті готелю. Спочатку він не може в це повірити, але принизлива процедура здачі форми, а потім і новий портьє (значно молодший і міцніший) переконують його в тому, що це правда. Переведення на іншу посаду старий сприймає як найбільше нещастя; він намагається умовити менеджера, потім викрасти форму (щоб близькі не дізналися про його приниження), але все марно: рідним, а потім і сусідам стає відомо про це нещастя і в одну мить з шанованої людини він стає посміховиськом. Портьє, будучи не в змозі яким-небудь чином змінити ситуацію, ледве животіє без надії ні на що, окрім швидкої смерті.
Наприкінці фільму Мурнау робить несподіваний хід, і інтертитри повідомляють глядачів: «Тут би і повинна закінчитися ця історія, оскільки в реальному житті нещасного самотнього старого навряд чи чекало би щось інше, окрім смерті. Автор зглянувся над ним і придумав досить маловірогідний епілог». Виявляється, на руках у старого, що прислуговує в туалеті готелю зарозумілим клієнтам, помирає мільйонер, що заповів усі свої гроші останній людині, яку він побачить. На екс-портьє звалюється неочікуване багатство, і він з тріумфом від'їжджає з готелю, кидаючи гроші в натовп.
Перший фільм Чапліна, на який пішло три бабіни кіноплівки, що на ті часи складало надзвичайно великий обсяг вихідного матеріалу. Це також перша і остання поява в кіно собаки по кличці Мат. «Собаче життя» — це не тільки історія дворняжки і бродяги, яким, незважаючи ні на що, вдається вибратися з смітників. Це ще гумор і фарс, які як і раніше смішать глядачів.
У переддень Нового року троє п'яниць згадують легенду. Згідно неї останній померлий у поточному році, якщо він багато грішив, увесь рік керуватиме примарним возом, який підвозить душі померлих. Один з цих п'яниць, Давід Гольм, помирає рівно опівночі...
У Парижі XV століття, де каміння соборів шепоче про гріхи і молитви, брат архідиякона таємно змовляється з царем циган, щоби підняти селян на бунт. У той самий час у тіні старовинних веж прокидається незнане почуття: потворний горбань, відлюдник дзвіниці, вперше в житті пізнає любов — до вільної, мов вітер, танцівниці з кочового племені.
