У фільмі йдеться про сім'ю, яка живе в так званій «червоній зоні» Донбасу, де вже шостий рік тривають воєнні дії. Буденність для цивільних людей у прифронтовій зоні докорінно змінилася. 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Обстріли у Красногорівці, де живуть герої стрічки, не припиняються. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама й діти мають захоплення, грають на музичних інструментах і, що найцікавіше, знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.
Фільм розповідає про окупацію Чорнобильської атомної електростанції в Україні російськими військами у перші дні повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Стрічку створено на базі відеозаписів з камер спостереження, розташованих на території ЧАЕС.
«Поїзди» — докуфільм, що повністю складається з архівних матеріалів і звукового дизайну, який створює колективний портрет людей у Європі ХХ століття: передає їхні надії, бажання, драми та трагедії. Купе поїзду — це місце, де люди на деякий час випадають з повсякденного контексту. Іноді подорож супроводжується надією, що у нашому житті щось зміниться після прибуття до місця призначення, або навпаки — подорож може бути цілком безнадійною. Однак у залізничних вагонах повторюваним приспівом розгортається історія ХХ століття. Що кілька років на залізничних станціях по всьому світу відбуваються моторошно схожі сцени: вагони, повні чоловіків, відʼїжджають на війну, а повертаються — заповнені пораненими чи загиблими. За цим слідує виїзд цивільних, евакуйовані змішуються з полоненими, котрі повертаються з таборів, а також з солдатами армій-переможниць, котрі ведуть переможених, аж поки на станціях знову не зʼявляються звичайні пасажири.
Раз на рік, перед католицьким Великоднем, тихе віддалене село на північному заході Литви оживає. Місцеві мешканці докладають усіх зусиль, намагаючись зберегти давню зникаючу традицію — Вартових Хреста. Творці фільму спостерігають за їхньою підготовкою до нічного чування, з м’яким гумором занурюючи глядача в атмосферу великодньої ночі й порушуючи питання взаємозв’язку сакрального й буденного у сучасному світі.
Серія короткометражних фільмів про танець і архітектуру, створена у спільновиробництві з партнерами з Латвії, Естонії, України та Франції. Проєкт об’єднав 9 режисерів із 5 країн.
Сюжет «Домінґо, Домінґо» розповідає про екстравертного фермера на ім’я Домінґо. Домінґо - хитра, одержима людина, яка не вміє жити без адреналіну. Тепер у нього нова одержимість - апельсини. Він живе у маленькому бідному селі посеред ідилічного моря апельсинових дерев на середземноморському узбережжі Еспанії. Той романтизований світ фермерів, які діляться насінням, зник. Великі міжнародні компанії почали патентувати найкращі сорти апельсинів і змушувати фермерів купувати їх. Але Домінґо не з тих, хто спотикається, насправді він вірить, що може грати в ту саму гру. У нього є «ідеальний» план, секретне дерево, на якому він вирощує новий сорт апельсинів, який може бути найкращим.
З початком повномасштабного вторгнення литовський режисер повертається в Маріуполь, де 6 років тому зняв фільм. Він хоче продовжити фіксувати життя міста під загрозою війни. Вдалині тривають бої за «Азовсталь», видніється Маріупольський драмтеатр, позначений як місце схованки дітей.
